Читати книгу - "Світло з пітьми. Частина ІІІ, Ольга Сімбірцева"

 Щойно відчинилися двері ліфта, я відчула присутність вампіра у величезному холі центру. За реакцією решти, зрозуміла, що вони так само відчувають його.

 Є ще хтось із цієї сімейки? Але наступної миті, я впізнала його запах...

 У мене навіть ноги підкосилися. Джонні обхопив мене за талію і взяв за руку. Він так міцно стискав мою долоню, що мені стало боляче.

- Той, кого ми шукали, сам знайшов нас, - посміхнувся Вік.

 У натовпі людей я побачила Єна. Він стояв один і дивився на нас. Його чорні очі світилися німою загрозою і застереженням. Моє серце застукало з тривогою і радістю. Я вже знала, що він живий, але побачити його на власні очі...

 Ніколи не думала, що буду так рада бачити його живим. Я було сіпнулася до нього, але Джонні не пустив мене. Єн бачив це, і його очі спалахнули демонічним вогнем. Знайомий вираз, який завжди наводив на мене страх.

- Ніяк не звикну до того, що хтось іще, крім нас, може тинятися вдень, - промовив тихо Вік.

- Це навіть дратує, - погодився з ним Лекс.

- Потрібно з'ясувати, чого він хоче. Кею, Лексе. - Вік дістав ключі, мабуть, від машини, і кинув їх Лексу. - Забирайте Мей і повертайтеся додому. Я скоро повернуся.

 Лекс спритно зловив ключі. Я спробувала ухилитися від Джонні-Кея, але він знову обхопив мене поперек талії.

- Відпусти мене.

- Ні, Мей, - промовив м'яко, але наполегливо Джонні, відводячи мене за собою, - зараз ти поїдеш із нами. Не забувай, що навколо люди.

- Що відбувається? Єн мій друг. Він урятував мене... І вже на раз.

- Для чого він рятував тебе? Він сказав тобі?

 Джонні вивів мене з холу торгового центру через бічний вхід. Вік залишився, не пустивши Єна за нами.  На парковці Джонні посадив мене поруч із собою у великий чотиридверний чорний пікап на заднє пасажирське сидіння. Лекс сів за кермо.

 Я нічого не розуміла. Чому вони не підпускають до мене Єна? Чому я не можу навіть поговорити з ним?

- Що ви збираєтеся робити? - запитала.

 Джонні все ще тримав мене за руку. Я спробувала її висмикнути, але він не відпустив мене.

- Дещо вийшло з-під контролю. Ми повинні зупинити це. Тут потрібно прибрати.

 Прибрати? Щось мені зовсім не подобалася ця відповідь.

- Я хочу побачити Єна і поговорити з ним.

- Можливо, - запевнив Джонні, - скоро знову побачимо його. Спочатку ми маємо знати, що в нього на думці, що він задумав. Від його рішення залежатиме багато чого.  Крім однієї обставини, у нас немає причин бути ворогами.

- Якої обставини?

- Чи можемо ми довіряти йому.

- Я довіряю Єну.

- Сподіваюся, ти маєш рацію.

- Я знаю, що права.

- Тоді, ми знову його побачимо.

 Я глянула на Джона. Він уважно дивився на мене.

- Ти повинна зрозуміти, Мей. Ми завжди надто обережні, приймаючи когось до нашого кола, до нашої сім'ї. Ми не хочемо, щоб про нас хто-небудь дізнався те, що не належить знати. Один із нас зробив помилку. «Вірус», як називають це вампіри, у тому вигляді, в якому він існує в нас, не повинен поширюватися ось так просто. Подумай гарненько, Мей. Подумай про те, чим ти відрізняєшся від інших вампірів. Адже це не тільки можливість не боятися сонячного світла. Є дещо, за що ми можемо і повинні нести відповідальність.

 У мене все похолоділо всередині. Відповідальність, про яку говорив Джонні. Ми з Ейденом зіткнулися з цим. Дитина, за яку тепер обидва несемо відповідальність. Ось, чому так розлютився Вік, запитуючи в мене про каблучку. Ми не можемо спати з кимось, не побоюючись наслідків.

- А щодо Єна, - продовжував Джонні, - майже сто років він служив Маркусу і, повір, у нас є причини не довіряти йому.

- Маркус казав, що одна з переваг Єна в тому, що він ніколи не бреше. Я впевнена: це справді так.

 Перевівши погляд на вікно, розуміла, що, можливо, їм справді є чого побоюватися. Але досить багато вампірів знають про мене і про Єна, як про вампірів, які не бояться сонячного світла.

- Куди ми їдемо? - запитала, намагаючись не замислюватися над сенсом дієслова «прибрати», але в мене це погано виходило.

- Дім, де ми поки що зупинилися. А потім тебе потрібно доставити в безпечне місце.

- Ви хочете вивезти мене з Нью-Йорка?

- Зараз це не найкраще місце для тебе.

 Я замовкла. Вкотре повторювала про себе, що не можу виїхати. З якоїсь причини я знала, що повинна залишатися тут.