Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Жахослов 📚 - Українською

Читати книгу - "Жахослов"

277
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Жахослов" автора Стівен Джонс. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 123
Перейти на сторінку:
знову.

– Ти підлягаєш забуттю.

Відьма звелася на рівні, м’яко підсунула стілець під стіл, відійшла до дверей кухні, поштовхом відчинила її й зникла.

Деякий час Даррен кліпав очима, відчуваючи легкість у голові. Його друзі мовчки дивилися у свої келихи на столі, наче депресивні хворі в приймальні лікаря. Він витримав паузу, чекаючи, що вони заговорять, вибухнуть хриплим сміхом, а коли нічого цього не сталося, відкинувся на стільці й махнув рукою вслід відьмі.

– Та невже? Побачимо, як це в тебе вийде! Побачимо, кому з нас двох знайдуть столик у «Волслі» без попереднього замовлення, еге ж? – пирхнув він, але його приятелі й надалі зберігали мовчанку. – Повний капець. Бігають тут із тацями й гадають, що вони кращі за Даррена Лаурі. Мені треба відлити. – Він відштовхнув стільця і звівся на ноги – дещо незграбніше, ніж йому хотілося.

Туалети в «Le Poisson Qui Boit» були оздоблені в мінімалістичному стилі. Коли увійшов Даррен, лише один відвідувач із насолодою справляв малу потребу в один із невеликих квадратних отворів у шиферно-сірій панелі, що слугували пісуарами.

Чоловік смикнув підборіддям у характерному кивку, яким традиційно вітають новоприбулих у туалеті, і далі робив своє.

Даррен розстібнув джинси і став мочитися. Чоловік відвів очі, потім знову кинув на нього погляд, злегка стрепенувшись, ніби щойно його побачив. Знову кивнув, так само вітаючись, застібнув штани й вийшов.

Здивований, Даррен подивився йому вслід, потім упорався зі своїми справами й підійшов до раковини, щоб вимити руки. Дзеркало над раковиною запевнило його, що він усе ще красень, і події вечора разом відійшли на задній план, коли він почав повертати голову перед дзеркалом, шукаючи найкращий ракурс для своїх вилиць. Він провів іще деякий час, загладжуючи назад свої кучері й потираючи щелепу, а потім штовхнув перед собою двері до зали.

Ґас і Салта пішли. Стіл був порожній і навіть прибраний. Даррен окинув поглядом залу в пошуках друзів. Він гадав, що вони біля бару, але там їх не було. Це здавалося геть неправильним. Люди не полишали Даррена. Він, лише він давав зрозуміти, коли вечірку скінчено, – а він явно нічого такого не казав. У нього в планах було поїхати до клубу, аби трошки відійти від неприємних вражень цього вечора. Але зараз скидалося на те, що його просто кинули. Розлючений, він повернувся за столик і важко опустився на сидіння.

Підійшов Сіґґі.

– Вітаю. Боюся, цей столик зайнятий. Ви резервували місце на сьогодні? Чи, може, ви на когось чекаєте?

– Що? Якого ще хріна?

Обличчя Сіґґі напружилося.

– Я змушений попросити вас пересісти до бару. Будь ласка, сер. Цей столик зарезервований.

– Знущаєшся? Де мій келих?

Сіґґі із засторогою роздивився Даррена і, вирішивши, що в будь-якій неприємній справі краще мати компанію, обернувся, щоб покликати офіціанта.

Він скинув погляд на залу, шукаючи помічника, і раптом сталася цікава річ: він наче втратив інтерес і повернувся на свій піст біля парадного входу й почав дивитися на екран комп’ютера.

Даррен чекав продовження суперечки і був спантеличений тим, що ніхто до нього не підходив. Менеджер ресторану, цілком задоволений собою, приймав телефонні дзвінки і шукав пáльта в гардеробі – так, ніби нічого й не сталося. З нього було досить. Злість від того, що його позбавили його почту, розгорялася, наче полум’я.

Він підвівся й підійшов до барної стійки.

– Сер. Чим можу вам прислужитися? – спитав привітний молодий чоловік.

– Мій рахунок було сплачено?

– Який саме рахунок?

– Столик біля вікна.

Молодий чоловік озирнувся.

– Я не впевнений. Зачекайте, я зараз перевірю.

Він рушив до каси, а тоді зупинився на півдорозі. Його обличчя миттєво набуло збентеженого вигляду, з яким він повернувся до барної стійки, нахилився і став по одній витирати склянки.

– Агов, – плюнув Даррен.

Чоловік випростався.

– Чим можу вам прислужитися?

Щоки Даррена спалахнули від гніву.

– Відповісти на моє чортове питання. Ось чим ти можеш прислужитися.

Бармен наїжачився:

– Пробачте. Я не знаю, що ви маєте на увазі.

Даррен перехилився через стійку і заговорив так, ніби перед ним був хтось старий або тугий на вухо:

– Мій… клятий… рахунок.

– Одну хвилину, сер, – сказав бармен і обернувся. Але, щойно обернувшись, він кинув погляд на столики й, замість того щоб іти до каси, повернувся до барної стійки, щоб і далі протирати склянки.

Даррен схопив його за руку.

– Ти що, в біса, оглух? У чому справа, ти?

Бармен був приголомшений.

– Вибачте, сер. Чим я можу вам прислужитися?

Даррен відчув, як пришвидшується пульс. Він виставив перед собою руки, немов людина, що потрапила в полон.

– Гаразд, приятелю. Я вшиваюся звідси. Зрозуміло? Я пішов.

Бармен розгублено дивився на нього, і Даррен демонстративно промарширував повз Сіґґі й вийшов на вулицю. Ніхто за ним не рушив.

Принаймні було зрозуміло, що перш ніж кинути його, хлопці сплатили рахунок. Це було хоч щось. Вони й досі по вуха в лайні, але це було щось. Він вийняв телефон і надіслав кожному текстове повідомлення:

ТИ ДЛЯ МЕНЕ ПОМЕР

Тепер уже вони усвідомлять усю глибину їхньої провини. Може, їм знадобляться тижні, щоб заново здобути його прихильність, а між тим знайдеться ціла черга охочих на їхні місця.

Він чекав, що зараз телефон почне гудіти, приймаючи повідомлення з вибаченнями. Але той мовчав. Він підозріло потицяв кнопки. Жодного SMS. Жодного електронного листа. Жодного повідомлення в чаті. Узагалі нічого. Він вилаявся на інтернет-зв’язок, що вочевидь зник, хоча телефон показував наявність повного сигналу. А потім підняв комір і рушив додому.

Деякий час він ішов, доки не побачив заспокійливий помаранчевий вогник таксі. Даррен підвів руку, і таксі загальмувало. Водій опустив вікно і подивився на нього.

– Куди, приятелю?

– Шефердз-Буш.

Водій кивнув, відвернувся, і віконне скло почало підійматися знову. Даррен сунув руку до кишені, аби впевнитись, що телефон і досі там, та коли він потягнувся до дверей, таксі несподівано рвонуло з місця.

– Гей, ти! – загорлав він. – Козел! – безсило крикнув Даррен услід машині.

Прогулянка на п’ять із половиною миль до батьківського дому не обійшлася без пригод. Ще три спроби спіймати таксі завершились приблизно тією ж невдачею, і, коли о пів на другу ночі його ключ повернувся в замку, він був так само виснажений, як і розлючений.

Він пройшов прямісінько до своєї кімнати і ліг у ліжко. Годі було й намагатися надати хоч якийсь сенс подіям цього безглуздого вечора. Спочатку треба було виспатися, а вранці буде видно. Він узяв ноутбук і розкрив його, аби традиційно побажати на добраніч усім прихильникам.

Даррен набрав свій акаунт у Твітері. Якщо

1 ... 31 32 33 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жахослов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жахослов"