Читати книгу - "Напівдоторком, Александра"

ОЛЕКСАНДРА

Мій ранок сьогодні розпочався занадто рано... А гуркіт у двері веселих фарб явно не додавав. Спустившись, босоніж, по холодній плитці, я вже роздумувала чим це мені прибити неочікуваного гостя. А гуркіт не припинявся і занадто діяв мені на нерви

-Та відкриваю я! Кого це вже чорт..ти принесли.. Лєна?- На порозі дому стояла подруга. Її очі бігали з кута в куток, а вона сама невпевнено м'ялася біля входу.

-Вибач..що я отак без попередження, але ну.. мені терміново треба тобі розповісти!!- Дівчина ураганом залетіла в дім, на ходу роздягаючись і роззуваючись.

-Так. Стоп! Заспокойся, сядь на диван. Води принести?

-Ні, ні не треба.

-Окей. А тепер спокійно скажи, що сталося?

-Зараз я зберуся.- Подруга закрила очі на декілька секунд, а потім відкривши швидко випалила- Я вагітна!

Error. Перезавантаження системи. Лєна вагітна. Еее, що в таких випадках.. а привітати!

-Неочікувана новина. Що ж, вітаю! Іди сюди новоспечена мамуля!- Міцно обійняла подругу.

-І що мені робити?! Сашкін, я не знаю, що мені робити! Як це вийшло.

-Ну слухай... Дітей же явно не в капусті знаходять, та і з Денисом в ліжку ви не в хованки під ковдрою граєтесь.

-Та знаю я звідки діти беруться! Але ми не планували і захист використовували постійно.

-Всяке буває, ні один презерватив не гарантує стовідсоткову безпеку.

-І як мені Денису повідомити? А якщо він буде проти і я залишуся сама? Я ж нічого не знаю...-По ній було видно, ось-ось і станеться істерика

-Лєна, притормози! Вдих-видих, вдих-видих, ось так, а тепер давай по порядку. Як ти дізналася, що вагітна і чи точно ти в цьому впевнена?

-Мені подзвонила медсестра і повідомила, що моя втрата свідомості, це певний прояв токсикозу. А ще ось.- Вона потягнулася до сумки і витягла з неї тест з двома чіткими лініями.- Я купила його одразу після дзвінку. Сама бачиш, помилки бути не може.

-Добре. А тепер дай відповідь на моє запитання, не враховуючи Дена і його ставлення, ти рада, що станеш мамою?

Подруга опустила очі на тест і тихенько прошепотіла.

-Так... Я вже його люблю більше за все на світі.-Вона приклала руку на живіт, а по її обличчі покотилися сльози.

-От і вся відповідь! І немає чого тут сирість розводити! Іди сюди.- І знову обіймашки..як же мені цього не вистачало.

-А по поводу Дена, навіть не смій думати, що він буде проти! Гарантую, твоїй вагітності він зрадіє ще більше за тебе, якщо ще й в надоїдливу мамочку не перетвориться.

-Ти думаєш? 

-Більше ніж впевнена.

-І як мені йому повідомити?

-Ну взагалі це роблять під час романтичної вечері, якимись символічними дрібничками. Але знаючи тебе, ти не витримаєш так довго. Хоч до вечора втримаєшся?

-Не впевнена.

-Тоді, можеш хоч зараз йому подзвонити.

-Думаєш по телефону?

-Ну, Лєна! Не перегинай палку, ти йому ще повідомлення відправ! Хай він вже сюди приїде. Давай, телефонуй, а я поки кави зварю.

-Без цукру і..

-Ага, зараз! Тобі чай! Чи какао зробити?

-Давай вже какао.

На кухні моя маска спокою дала збій і на очі виступили сльози. Лєна вагітна...Я вже уявляю, як вона самотужки буде придумувати собі образи для вагітних і для маленького, або маленької.. Вона буде прекрасною мамою...Жаль що я весь період вагітності не зможу з нею провести...

Приготувавши напої, поставила їх на піднос разом з солодощами і понесла в гостьову, де в нетерплячці вже чекала подруга.

-Ну що? Подзвонила?

-Мг...

-І що він сказав?

-"Скоро буду". Сашкін, як мені йому повідомити?

-Ну як... звичайно. Тільки постарайся трошки м'якіше, почавши здалеку, можливо...

Згодом стало зрозуміло, що поняття "м'якіше", "починай здалеку" і Лєна абсолютно не сумісне. Ну вона принаймні намагалася...Проте, реакція Дена стала реально неочікуваною

-Ну нарешті я дочекався, коли ти зрозумієш.

-В сенсі?- Подруга незрозуміло втупила погляд в коханого.

-Я лікар, Сонце моє, і ти про це іноді забуваєш. А ще забуваєш, що в тебе вже два тижні затримка, судячи з того, що за прокладками мене ніхто не посилає. Останній місяць ти стала суцільним клубком емоцій. Що не ситуація, то сльози. Ну і твоя жага до солодкого збільшилася рази в три, бо я який раз виношу сміття, а там одні коробки з-під Наполеону і пачки з-під морозива. 

-А чому ти мені не сказав?!

-А як це б виглядало? "Рідна, зроби тест на вагітність, бо щось ти занадто багато стала їсти", так чи що? Я вирішив почекати. Образливо, до речі, що Сашка перша дізналася.

-Не ревнуй, татусю.- Відсалютувала йому кружкою кави.

-Ну що, люба, будемо їхати додому? 

-Тааак, а ще, я б не проти чогось солоденького по дорозі купити.

-Іди давай в машину, солоденька.

Боже, любо-дорого дивитися..Ніколи не була сентиментальною, проте їх відносини такі милі. Не нудотно солодкі, а саме такі..м'які і теплі.

Подруга вже вийшла з дому, а Денис так і залишився стояти. Його обличчя вже не було таким м'яким. Воно набуло серйозного, навіть різкого виразу.

-Ти хотів про щось поговорити?

-Прочитала?- Спочатку я не зрозуміла про що він, аж допоки його голова не повернулася в сторону стола, де лежав щоденник Руса.

-Так це ти його приніс?

-Я знайшов записи Руслана в його старій штабквартирі. Там всього інформації за три роки життя. Далі він щоденник не вів, судячи з останніх дат.

-Я ще недочитала до кінця, там небагато лишилося. Дуже дякую тобі, за це. Я багато в чому розібралася.

-Саш, я лиш хотів сказати, щоб ти була обережна. Максимально пильнуй все, що відбувається навколо, особливо коли повернешся до Італії. Якщо Рус поїхав в Мілан по роботі, то скоро там почнеться буря і ти будеш в самому центрі.

-Почалася..Вона вже почалася, Денис. І я втекла на деякий час, але надовго тут я залишитись не можу. 

-Власне, що я тебе і хотів попросити... Мені менше всього хочеться тобі це казати, проте ти сама пам'ятаєш чим закінчилася та історія, п'ять років тому. Я боюся, не за себе - за Лєну і наше майбутнє дитя. Доки все не закінчиться, ви, ти і Рус, не повертайтеся доки не будете впевнені, що все гаразд, що ви не потягнете весь тей хаос за собою. Я завжди готовий прийти на допомогу, але на цей раз мені є що втрачати. Я не можу дозволити собі наражати їх на небезпеку..і