Читати книгу - "Charmed.Rebirth Of A Legend.Part 1., Prosto Chelovecek"

ГЛАВА 30. ВОВКОЛАК.

Чародійки вирушили до Школи Магії. Зала, де стояли Леон і Метью, осяялася сліпучим білим світлом, і перед ними постали Зачаровані.

— Шарлото! — Метью кинувся до відьми й обійняв її. — Ти ціла? З тобою все гаразд?
— Все впорядку, — відповіла Шарлота.
— Ми встигли до початку ритуалу, — сказала Прю. — Тож кров Зачарованої не була використана.
— Гаргуль, мабуть, дуже злий, — засміялася Фібі. — Викрасти відьму у нього з-під носа…
— Не "мабуть", а точно, — сказала Пайпер. — Ми зірвали проведення ритуалу.

Гаргуль вирував від злості.

Він розніс печеру Азазеля, перетворюючи каміння на попіл. Відьми вкотре провели його, зірвали плани, завадили ритуалу! Воскресіння Тріади стало неможливим, а Зачаровані тепер знали про його задум. Дістати кров однієї з них тепер було нездійсненною задачею.

Але найгірше… вони обов’язково доберуться до Пилу Вогню.

Гаргуль зціпив зуби. Потрібен новий план.
— Помилка була в тому, що я задіяв лише одного Морокуна, — пробурмотів він сам до себе. — Кляті відьми завжди знищували його. Проти двох вони не встоять.

Його очі спалахнули люттю.
— Поки вони знищуватимуть одного, другий забере реліквію. А потім і всі інші…
Він клацнув пальцями.
Перед ним постав Вовколак.

Говорять, що лікантропія — здатність перетворюватися на вовка — заразна. Достатньо одного укусу, щоб стати перевертнем.

Колись він був людиною. Але прокляття зробило його істотою, яку вже не можна було назвати людською.

Його можна сплутати зі звичайним вовком, але є значні відмінності: величезний зріст, неймовірна сила, міцна шкіра, здатність до регенерації. Він — гібрид людини й вовка.

Вовколак переважно рухається на двох задніх лапах, але іноді використовує передні для опори. Його пазурі здатні вирвати серце жертви, а гострі зуби — розірвати її на шматки.

У напівзігнутому стані він перевищує зріст людини, а випрямившись, стає в півтора рази вищим.

Гаргуль знав, що така істота впорається з його завданням.
— Принеси мені їхні серця, — тихо, але зловісно прошепотів він.

Тим часом у Школі Магії…

Прокляття Вершника Без Голови було зняте. Спис Лонгіна зібрано й заховано в сейфі. Наступна мета — Пил Вогню.
— Отже, — запитала Пайпер у Леона, — куди цього разу вирушаємо?
— І які прокляття чекають на нас цього разу? — додав Сем.
— І чи виживемо ми? — пожартувала Фібі. — Адже гарантій…
— Що ви й цього разу залишитеся всі живими, — перервав її Старійшина, — немає!

Він глянув на них серйозним поглядом.
— Я не знаю, яку гру затіває Гаргуль. Але якби він хотів вас просто знищити, зробив би це вже давно.
— Тобто… — замислилася Пайпер. — Ми йому потрібні?
— Живими, — кивнув Коул. — Без вас він не здобуде жодної реліквії.
— І він просто чекає, — сказав Лео, — поки ми знайдемо всі артефакти, а потім нападе.
— Чим далі, — промовила Пейдж, — тим усе цікавіше й цікавіше…
— Але… — почала Прю.
— Ми живі, — закінчила за неї Пайпер.
— Поки що, — додав Ван Хелсінг.
— Гаргуль всіма силами намагається намзавадити… — сказала Пейдж.
— Адже, — заговорили одночасно Ван Хелсінг і Мерлін, — кожна здобута реліквія робить його слабшим. І вразливішим до вашої магії.

— ГАРРРР... — проревів Вовколак на всю печеру. Його голос прокотився луною, змушуючи стіни здригнутися. — Напевно, сталося щось дуже серйозне, раз сам ВЕЛИКИЙ і МОГУТНІЙ ГАРГУЛЬ викликав мене!
— Так, — відповів Гаргуль, спокійно дивлячись на Вовколака. — Сталося те, чого ми всі так…
— Боїмося? — глузливо перебив його Вовколак. — Я нікого не боюся! Навіть тебе, тато!
Гаргуль стиснув кулаки, але стримався.
— Але… — продовжив він. — Зачаровані…
— Воскресли і збирають реліквії, щоб знищити тебе… — закінчив за нього Вовколак, зиркнувши на демона своїми жовтими очима.
— Тому я прошу допомоги в тебе, — просто сказав Гаргуль.

Вовколак пирхнув.
— І чому це я маю тобі допомагати?! — його голос став низьким, рикаючим. — Це ж через тебе я змушений вести таке життя! Чи ти забув, хто перетворив мене в це чудовисько???
— Це було необхідно для твого ж… — почав було Гаргуль.
— Блага?! — знову перебив його Вовколак. Його пазурі вп’ялися в кам’яну підлогу, залишаючи глибокі борозни. — Те, що я був при смерті, ще нічого не значить! Я не просив тебе допомагати мені! Може, я хотів померти тоді… Я і зараз цього хочу!!!

Гаргуль всміхнувся.
— Чудово, — сказав він спокійно. — Я допомагаю тобі, а ти допомагаєш мені. Проти Зачарованих ти не встоєш…
— Але… — пробурмотів Вовколак.
— Ти підеш на завдання не сам. З тобою буде Василіск.

Вовколак напружився.
— Василіск? — глухо пробурмотів він.
— Так. Ти відволічеш увагу Чародійок, тоді як Василіск викраде Пил Вогню.

Очі Гаргуля зловісно зблиснули.
— Хотів померти? Помреш. Вирушай за Василіском!

Печера наповнилася гарчанням, яке відлунювало від стін. За мить усе стихло.

Гаргуль залишився один.

Він провів язиком по зубах і всміхнувся сам до себе.
— От і чудово… — прошепотів він. — Залишається тільки чекати…