Читати книгу - "Precedent UA — 2015"

Суд встановив, що заявник піддавався жорстокому поводженню з боку працівників міліції, а також його тримання під вартою (на підставі протоколу про затримання) було незаконним з порушенням права на захист.

Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко.

Суд визнав порушення статті 3, статті 5 § 1 (с), статті 6 §§ 1, 3 (с) Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 29, 59, 63 Конституції України, статті 70, 97, 106, 113, 115, 135, 136, 148, 149, 165–2, 166 Кримінально-процесуального кодексу України, стаття 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року.

Основні тези:

«…заявник подав національній владі аргументовану скаргу на жорстоке поводження, що створило їх процесуальний обов’язок, відповідно до статті 3 Конвенції, провести ефективне розслідування представлених тверджень…» (§ 62)

«… Відсутність реєстрації такої інформації, як дата, час і місце затримання, ім'я затриманого, причини затримання та ім'я особи, що здійснювала затримання, є несумісним з вимогою законності та самою метою статті 5 Конвенції…» (§ 74)

«…в протоколі затримання містяться шаблонні фрази без яких-небудь вказівок щодо того, чому статті 106 і 115 були застосовані у справі заявника. В протоколі не згадуються ніякі фактичні обставини справи, які могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що були розумні підстави вважати, що заявник вчинив злочин…» (§ 83)

«Праву на захист, в принципі, завдається непоправної шкоди, коли компрометуючі заяви, зроблені під час допиту поліцією за відсутності адвоката, використовуються для винесення обвинувального вироку» (§ 91)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–114456

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1406102344

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

1) рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2013 року, справа № 1710/1–58/12, суддя Олійник П. В.

Теза із рішення: «…Явка з каяттям ОСОБА_4 не може слугувати доказом звинувачення, оскільки не входить в перелік доказів, передбачених законом. Крім того, вона була отримана без присутності адвоката. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Гриненко (Grinenko) проти України (№ 33627/06) від 15 листопада 2012 року використання зізнавальних показів, отриманих у відсутність адвоката (в тому числі у відсутність адвоката, вибраного за власним бажанням), для обґрунтування засудження, порушує право на захист…».

2) рішення Апеляційного суду Харківської області від 27 листопада 2014 року, справа № 645/11389/13-к, судді: Шевченко Ю. П., Крамаренко Г. П. та Снігерьова Р.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42225789

Теза із рішення: «…Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 після тривалого незаконного тримання написала під диктовку явку з повинною, перші її визнавальні показання не є добровільними, що є порушенням права на захист особи, про аналогічні обставини зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини по справам «Гриненко проти України», «Замфереско проти України», суд першої інстанції також прийняв до уваги і рішення по справі «Яременко проти України», а тому визнавальні показання обвинуваченої є недопустимими доказами і не можуть бути покладені в основу обвинувачення.».

3) рішення Зарічного районного суду міста Суми від 24 грудня 2014 року, справа № 591/8525/14-ц, суддя Бурда Б. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42041731

Теза із рішення: «…Як вбачається з вироку суду, якій набрав законної сили, при розгляді даного кримінального провадження було встановлено: «ОСОБА незаконно тримався працівниками міліції у період з 19–00 год. 06.10.2012 року до 07–00 год. 07 жовтня 2012 року, без оформлення відповідних документів.». «ОСОБА. після тривалого незаконного тримання, без забезпечення йому в цей період права на доступ до захисника, права відмовитися від надання показань та права не свідчити проти себе, написав під диктовку працівників міліції явку з повинною, а тому його перші зізнавальні покази не є добровільними. Вказане є безумовним порушенням права особи на захист. судом встановлена невідповідність місця складання протоколу.»… «..адвокат Губа О. М. був запрошений в якості захисника ОСОБА працівниками міліції, а не на прохання ОСОБА і його присутність під час проведення слідчих дій стала очевидною формальністю: відсутні з його боку будь-які заяви чи клопотання, відсутні зауваження чи скарги при наявних процесуальних порушеннях порядку проведення слідчих дій, в яких цей захисник брав участь. Аналізуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд дійшов однозначного висновку про те, що написання явки з повинною та надання зізнавальних показів ОСОБА відбулось в результаті психологічного тиску на останнього та порушення його права на захист, свободу та особисту недоторканість.» «…стороною обвинувачення не спростовано тверджень ОСОБА щодо застосування до нього фізичного та психологічного тиску в період з 06.10.2012 року по 07 жовтня 2012 року, органи прокуратури адекватно не намагались з’ясувати, що сталось із скаржником в зазначений період. Тобто, заявник був позбавлений ефективного розслідування за його скаргою на погане поводження з боку працівників міліції, що дає підстави суду вважати, що вказані тілесні ушкодження у вигляді синця було отримано ОСОБА під час його незаконного тримання в приміщенні комбікормового заводу…»

4) рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2014 року, провадження № 12012200260000027, судді: Матієк Т. В., Марчук Н. О. та Шилова Т. С.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40698834

Теза із рішення: «…Ряд порушень Конвенції, аналогічних допущеним у цьому кримінальному провадженні щодо Бондаренка О. О., констатовані Європейським судом у Рішенні у справі «Гриненко проти України» від 15 листопада 2012 року, яке набуло статусу остаточного 19 березня 2013 року. Як установив цей суд, усупереч приписам підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції жодних процесуальних документів про фактичне затримання Гриненка працівниками міліції складено не було. Явку з повинною він підписав за відсутності захисника, суд використав її під час