Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

Тут Елтон нарешті всипав їй до рота якогось гіркого порошку, давши запити чимось не менш огидним. Спочатку крім нудоти і шуму у вухах вона нічого не відчувала, хоча привид зник. Але через якийсь час Джин раптом дико захотілося сміятися.

- Що ти мені дав? - давлячись від сміху, запитала вона.

- Те, що тебе заспокоїть, якщо від хвилювання не переплутав мішечки.

- Тоді і сам з'їж, чого такий набурдючений і червоний, ніби тебе застукали зненацька на сіннику?! - Джин залилася реготом, трохи не впавши з лавки. Вона реготала так голосно і дзвінко, що відгомони її сміху стали розповзатися по всій Сторожовій вежі.

- Точно переплутав, - скрушно зітхнув Елтон. - Тепер я пропав. Владика мені голову відверне.

- Давай веселитися, Елтон, давай танцювати! Давай поставимо цю Угрюм кручу на вуха! - підскочила до нього Джин, кружляючи навколо нього.

- Ні, потрібно випити бровника, щоб зняти дію омана, - але перш ніж Елтон встиг схопити її - Джин примудрилася вислизнути за двері, підперши її при цьому з того боку. - Джин відчини негайно! Джин не дури! - став волати Елтон дівчині, якої вже й слід прохолов.

      Коли Варон разом з іншими вартовими повернувся з дозорних вершин - він застав в фортеці небувалі веселощі. Що правда, веселилася лише тільки Джин. Якимось чином, умовивши деяких слуг підігравати їй на музичних інструментах - вона танцювала. До речі танцювала дуже добре, жваво і з запалом, один з тих танців, які зазвичай танцюють на святах в її східних краях. Здавалося, танцювала вона вже давно, тому що занадто багато зібралося навколо неї  витріщившись на цю виставу, покидавши роботу слуг. А Джин все танцювала й танцювала, нічого не помічаючи навколо. Повиснувши з перил третього ярусу, маршали і інші владики так само бавилися цим небаченим видовищем.

Здивовано підняв брови Варон підійшов до неї ближче, але як тільки Джин помітила його наближення - вона одразу зі щасливою посмішкою повісилася йому на шию, затягуючи його з собою в свій танець.

- Що все це означає, Джин? - поблажливо посміхнувся він, бачачи, що дівчина не в собі.

- Мені весело! - захихотіла вона. - Я випила заспокійливого зілля і тепер моє життя прекрасне! Давай покружляємо! Я так тебе люблю, Варон, ти найкращий з усіх!

- Просто чудово, - пробурчав приголомшений Варон. - А де лікар? Елтон де?

- Я замкнула його в його комірчині! - безтурботно знизала плечима Джин, продовжуючи кружляти коло нього. - Хочеш, я станцію для тебе один любовний танок? Без одягу?

- Угу, мрію про це, - кивнув Варон, сердито схопивши її в оберемок. - Тільки не тут і не в цьому неподобстві!

- Так що ж ти, Варон, не дури, користуйся поки пропонують ! - вигукнув Норм, якому Варон у відповідь послав криву посмішку. - Гей, куди ти її потяг,  адже твої покої нагорі?! Ми навіть не будемо підслуховувати! Але ж вона така гарна танцюристка!

- Ти можеш з нею що-небудь зробити? - всередину лікарської комірки Варон втягнув свою бешкетну танцюристку. - А краще нехай трохи поспить. Вона одна примудрилася мені всіх воїнів роздраконити.

- Так мій пане, - покірно кивнув Елтон, не піднімаючи очей. - Я вже все підготував. Тільки тримайте її міцніше, сама вона може не захотіти це прийняти.

Варон стискав дівчину сталевим кільцем, поки не відчув, як вона обм'якла в його руках. Спостерігаючи за тим, як Елтон обережно поклав заснулу Джин на широку лавку, на яких зазвичай спали слуги, накривши її хутряною ковдрою, дбайливо підіткнувши її край їй під ноги, присівши поруч, Варон заговорив з ним у своїй улюбленій манері, скупо і безпосередньо :

- Значить ти її брат? Зовні ви не дуже схожі. Ти вже знаєш, що вона розповіла мені про вашого батька?

Елтон кивнув, але дивитися в очі владики все ще не смів.

- І тобі, схоже, не до вподоби її рішення довіритися мені?

- Тепер ви володієте нашим життям, владика. Вона дала вам привід ним грати.

- Тобто, ти вважаєш, що я граю з твоєю сестрою?

Елтон промовчав. Що було толку відповідати, що так поводяться всі дракони, особливо з тими дівчатами, які їм сподобалися.

- І тебе злить те, що вона прокидається в моєму ліжку, - ствердно сказав Варон. - А ти знаєш, чому вона буде прокидатися в ньому щоранку? - запитавши це, Варон підхопив Джин на руки. - Тому що нам добре з нею удвох. Тому що це не її обов'язок, а її бажання. Для мене Джин особлива. І якщо вона мене не змусить - я не заподію шкоди твоїй сестрі. Навпаки.