Читати книгу - "Сюрприз Для БабІя, Ольга Довженко"

Молоді батьки не знати скільки чекали, поки прокинеться Даня та відчинить їм двері. Вони сиділи по різні боки сходового майданчика та скоса позирали одне на одного.

Світлані було соромно за свою мимовільну слабкість. Жінка корила себе за те, що піддалася спокусі, а ще більше тривожило те, що відбувалося останнім часом у її житті.

Так, вона одного пізнього вечора зустріла Алекса на вулиці, і вже була зраділа, що він її впізнав, та де там — він, як виявилося, просто зачарувався незнайомкою, якою в його очах і була Світлана. Якщо у жінки десь в глибині душі й ще жевріла надія, що знатний ловелас може виправитися, то коли він почав до неї залицятися, вона зрозуміла, що то була ілюзія, самообман чи самонавіювання, але ніяк не позитивні зміни в поведінці та характері чоловіка.

Молода жінка навіть подумувала над тим, щоб зізнатися чоловікові про сина, але в останній момент зрозуміла, що нічого доброго з цього не буде. Саме на таких роздумах її поставив на паузу Даня, який увірвався в кабінет, який вона відвідувала з метою робочої перевірки.

Шкода, що Алла вже все вирішила за Лану, Даню та Алекса. Хоча, останній з переліку вже давно все для себе вирішив і з ним взагалі не варто було рахуватися, проте, вже нічого не змінити.

— Нарешті ми вдома! — піднесено пробурмотів Алекс, заходячи до вітальні своєї квартири.

— Синку, я так рада тебе бачити! — підхоплюючи хлопчика на руки, радісно залепетала мама. — Як ти почуваєшся? В тебе нічого не болить?

— Ні, мамо, все добре, не турбуйся! — зосереджено відповів малий. — Мамо, а ти залишишся зі мною в тата? — бездонні очиська малого так благально вдивлялися на жінку, що її аж проймало жалем до самого серця. 

— Синку, ми вже скоро повернемося додому! — спокійно пояснила жінка, не зважаючи на те, як запекло в грудях. Їй хотілося сховати очі, аби не дивитися на засмученого сина, але обманювати вона теж не хотіла.

— Я ляжу у вітальні, а ви залишайтеся на моїй постелі! — запропонував Алекс в надії, що кохана жінка погодиться на його пропозицію та залишиться на ніч, бодай, в одній квартирі з ним.

У Лани в той час країлося серце: з одного боку вона картала себе за те, що відмовляє Дані в найпростішому, що могла для нього зробити — заночувати з ним в квартирі батька, а з іншого — жінка ніколи не залишалася в чоловіків на ніч, та й після народження дитини в неї взагалі не було жодних відносин.

Звісно, за нею впадали кавалери та запрошували на побачення, але Світлані не було до них особливого діла. Жінка була заклопотана сином, роботою, турботами про слабку матір. Вона не хотіла впускати в своє життя чоловіка, адже щиро боялася, що спроба може потерпіти фіаско і їй знову доведеться зализувати рани, як колись давно, саме тоді, коли шукаючи розради та порятунку в Алексові, в результаті вона лишилася матір'ю одиначкою. Після Алекса Лана зареклася шукати легких стосунків та поставила на паузу всі можливі та неможливі майбутні зустрічі та розставання. 

Алекс відчував, що Світлана боїтся їхнього зближення, неначе вогню, але це не ставало йому на заваді. Чоловік сподівався, і крім сподівання був рішуче налаштований робити все для того, аби підкорити Лану, довести їй, що він гідний претендент на її серце і перемогти в їхньому запеклому двобої…за спільне щастя.

— Добре, — лагідно поглянувши на сина, промовила матір — ми переночуємо у твого батька. — За умови, що він спатиме у вітальні на дивані! — пояснила жінка, перевівши погляд на Алекса.

— Без проблем! — піднявши руки догори, задоволений чоловік умовним жестом дав зрозуміти, що абсолютно безпечний та не має жодних лихих думок.

— А давайте пограємо?! — плескаючи в долоні, радісно запропонував Даня.

— Які будуть пропозиції?! — уточнив Алекс.

— А які в тебе є настільні ігри?! — поцікавився хлопчик.

— Карти! — захоплено озвався Алекс.

"Якими ти грав зі своїми пасіями на роздягання — промайнуло в Ланиній голові, коли вона тим часом намагалася вдати, що посміхається — звісно, які ще ігри можуть бути в затятого бабія!"

— Ура, давайте в карти! — весело защебетав син, потираючи маленькі долоньки. — Будемо грати в карти!

Лана бачила, як у хлопчика горять очі, коли він дивиться на батька. Жінка з жахом розуміла, що так як було кілька днів тому, уже ніколи не буде. Тепер вона мусить миритися з тим, що їй доведеться ділити свого найдорожчого, найкоханішого в світі чоловіка — Даню з його біологічним, але, поки що, незаконним батьком.

Жінка увесь вечір спостерігала за спілкуванням батька та сина. В неї стискалося серце від того, як поважно Даня відносився до чоловіка, якого ще зовсім нещодавно не було в його житті. Їй було радісно й сумно від того, що хлопчик, попри її категоричне небажання, знайшов свого батька. Лана не забувала прицьому щохвилини згадувати Аллу, яку в думках то сварила, то виправдовувала її вчинок. " Можливо, так краще — думала жінка спостерігаючи за сином, який хвостом ходив за Алексом, — в мене все одно ніколи б не вистачило духу зізнатися."

Вечір пролетів легко та непомітно. Зовні вони дуже нагадували щасливу, безтурботну сім'ю, яка зустрілася після довготривалої розлуки. 

Лана не помітила, як вони засиділися до пізнього вечора. Жінка неодноразово звертала увагу на те, що раніше не бачила Даню таким щасливим, як тепер.

Після тривалих розмов та спілкування за чаєм, Даня заснув прямо на канапі у вітальні.

— Я перенесу сина на ліжко! — рішуче промовив молодий батько.

Але тільки-но Алекс хотів взяти малого на руки, як той спросоння влаштував справжню істерику. Він так завжди робив, коли Світлана намагалася його сплячим перенести на інше місце. Не було винятку і цього разу — Даня уві сні кричав та кусався, чим виражав своє небажання переміщатися в інше місце.

— Я ляжу біля нього на підлозі! — суворо зауважив Алекс. — Я бачу, що нема сенсу його кудись нести.

— Гаразд! — спокійно промовила Лана, направляючись в спальну кімнату.