Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя

- Як їй ще нахабства вистачило припертися сюди! Арні, ти з глузду з'їхав? – чую обурений голос подруги, яка повернулася із занять.

- Елю, припини. Це моє рішення. Не хвилюйся, ми не потривожимо тебе надовго. Невдовзі полетимо.

- Бачити її не хочу. Зроби так, щоб ми не перетиналися.

- Не вийде, адже сама чудово це розумієш.

- Тоді я піду з ночівлею. До подружок.
Я вже не витримую, підводжуся з ліжка, в яке поклав мене кілька годин тому Арнольд і виходжу в коридор.

- Не треба до подружок. Я піду сама. Еля дивиться на мене і в ту саму секунду замовкає.

- Що з нею сталося? - Запитує його, але не мене. Я стою ледь-ледь на ногах, адже апетиту так і не було досі. А Валера змусив мене випити одну таблетку, швидше за все яка призначена від небажаної вагітності. Видно через неї і пішла інтоксикація організму.

- Елю, йди в кімнату, - наказує Арні, який хоче зараз обмежити наше з нею спілкування.

- Що трапилося? Зоя, відповідай! На тобі обличчя немає, ти вся у синцях? Це ти зробив?! – кидається кулаками на Арні. Все ж таки вона на мене не так сильно і злиться, і жіноча дружба все ж таки існує.

- Ель, не я. Та заспокойся ти, зрештою. Все, годі! - Перехоплює її руки, коли вона націлюється ще вдарити.
І на підтвердження його слів дивиться на мене.

– Не він це. Виявляється, є хлопці і гірші за твого брата.

- Арні, я поки що піду до себе. Зоя, якщо тобі щось буде потрібно - звертайся, - обійняла мене, я лише кивнула головою. А потім вона зайшла до своєї кімнати.
- З гніву на милість? Цікаво, – обурився Арнольд.

- Це від початку було поганою ідеєю.

- Я так не вважаю. Поспала небагато?

- Так. Дякую, що не заважав.

- Зовсім маніяком мене вважаєш?

- А ти як думаєш? Я не маю приводу?

- Повідомлення – суто прикол. Але мені подобалася твоя паніка, трохи заводила.

- Ти нестерпний! Я спатиму в кімнаті Елі.

- Звісно. Як побажаєш. Але для початку – прийми душ. Моє простирадло просочилося лікарняним запахом, і ще твоїм потом, - остаточно добиває мене словами і задоволений моєю реакцією прямує на кухню.
Я ж стукаю і заходжу до Елі. Замість тисячі запитань вона знову кидається мене обіймати та вибачатися.

- Мій брат справжній придурок. Але уяви мій стан, коли я дізналася, що ти його мало не відправила на той світ?

- Уявляю. Я вже за це поплатилася.

- Арні ніколи б не дозволив собі побити жінку. Він хоч і буває грубим, але не настільки.

- Це не він. Це зробив інший чоловік. Ель, ти можеш виділити для мене рушник?

- Звісно. І все потрібне. У мене купа нової спідньої білизни. Ще з бирками.

- Буду вдячна. І ти не проти, якщо я спатиму з тобою?

- Жодних проблем, Зоя.

- Тоді домовилися, - беру рушник і речі, щоб переодягнутися і прямую до душу.