Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

Їй треба припинити щоразу виступати у ролі матері на Землі.

Д-р Н.: А як вона вам допомагає?

СУБ'ЄКТ: ...Допомагає зрозуміти, що мені не вистачає почуття причетності або приналежності.

Д-р Н.: Розкажіть конкретно, що саме робить Сенджі, щоб допомогти Вам у вирішенні цієї проблеми.

СУБ'ЄКТ: Ну, вона була моєю дружиною в Японії після того, як я залишив спосіб життя воїна — (Щось турбує Ненсема, і після деякої паузи він вимовляє наступне) — Раулю подобається вступати в партнерські відносини із Сенджі, а я зазвичай був один.

Д-р Н.: Що Ви можете сказати про Рауля? Як ви допомагаєте один одному?

СУБ'ЄКТ: Я допомагаю йому навчитися терпіння, а він допомагає мені впоратися з моєю схильністю уникати життя.

Д-р Н.: Ви завжди втілюєтеся як двоє чоловіків та одна жінка на Землі?

СУБ'ЄКТ: Ні, ми можемо мінятися ролями — і міняємося, але нам зручніше так, як є.

Д-р Н.: Чому ви усі працюєте незалежно від інших членів вашої духовної групи?

СУБ'ЄКТ: (пауза) О, вони всі тут... дехто залишився позаду... дехто пішов уперед, вирішуючи свої завдання.

Д-р Н.: Чи є у Вас гід чи вчитель?

СУБ'ЄКТ: (м'яко) Її звуть Айдіс.

Д-р Н.: Мені здається, що ви дуже шанобливо ставитеся до неї. Чи маєте Ви хороший контакт з Айдіс?

СУБ'ЄКТ: Так, але це не означає, що ми не маємо жодних розбіжностей.

Д-р Н.: У якій галузі, головним чином, виявляються ваші розбіжності?

СУБ'ЄКТ: Вона мало втілюється, і я кажу їй, що їй слід впритул доторкнутися до поточних умов на Землі.

Д-р Н.: Чи знаходитесь Ви настільки у ментальному резонансі з Айдіс, що знаєте все про історію її навчання як Гіда?

СУБ'ЄКТ: (негативно хитає головою, задумливо) Ми ставимо запитання... але ми можемо запитувати лише про те, що знаємо. Айдіс розкриває мені те, що, на її думку, має відношення до мого власного досвіду.

Д-р Н.: Чи здатні Гіди екранувати свої думки, щоб ви не могли повністю прочитати те, що у їхньому розумі?

СУБ'ЄКТ: Так, більш старші Гіди майстерні у цьому — вони знають, як фільтрувати інформацію, яка нам не потрібна, тому що це знання може збентежити нас.

Д-р Н.: Ви також навчитеся фільтрувати образи?

СУБ'ЄКТ: Я вже трохи... вмію.

Д-р Н.: Можливо тому багато людей розповідають мені, що їхні гіди дають їм відповіді не на всі запитання.

СУБ'ЄКТ: Так, і важливим є те, що стоїть за питанням... у який момент його задають і чому. Можливо, не будь-яка інформація йде на користь – якась може і зашкодити їм.

Д-р Н.: Крім того, що Ви приймаєте методи навчання Айдіс, чи подобається вона Вам у сенсі особистісного прояву?

СУБ'ЄКТ: Так... Я просто хочу, щоб вона погодилася прийти разом зі мною... одного разу.

Д-р Н.: О, Ви б хотіли втілитись на Землі разом із нею?

СУБ'ЄКТ: (пустотливо посміхається) Я сказав їй, що у нас могли би бути кращі стосунки тут (у духовному світі), якби вона погодилася якось прийти на Землю і знаходитися там зі мною у дружніх стосунках.

Д-р Н.: І що Айдіс відповідає з приводу цієї пропозиції?

СУБ'ЄКТ: Вона сміється і каже, що подумає, якщо я зможу довести їй, що це принесе користь.

У цьому місці я запитав Ненсема, як довго Айдіс спілкувалася з ним, і дізнався, що її призначили Гідом для цих душ, коли вони піднялися на рівень III. Ненсем, Рауль і Сенджі знаходилися також під опікою їхнього улюбленого старого Майстра-гіда, який був із ними від початку їхнього існування. Помилково вважати, що більш розвинуті душі живуть самотнім духовним життям. Цей Суб'єкт розповів мені, що він контактує із багатьма душами, а Рауль і Сенджі — просто його найближчі друзі.

Рівні III і IV — це важливі для душ щаблі розвитку, тому що тепер на них покладено більше відповідальності за молоді душі. Проте, статус Гіда їм не надається одразу. Як і в багатьох інших аспектах життя, у цьому відношенні душі також піддаються випробуванню та уважній перевірці. Проміжні рівні є періодами випробувань для потенційних вчителів. Коли наша аура набуває жовтого кольору, наші наставники довіряють нам якусь душу, а потім оцінюють здійснюване нами керівництво, як під час фізичних втілень, так і в духовному світі.

Тільки у тому випадку, якщо це попереднє навчання виявляється успішним, нам дозволяється діяти на рівні Молодшого Гіда. Не кожен підходить на роль учителя, але це не заважає нам просуватися до вищих рівнів, коли аура набуває синіх відтінків. Гіди, подібно до всіх інших, мають різні здібності і таланти, а також і недоліки. До того часу, коли ми досягаємо рівня V, схильності нашої душі вже добре відомі у духовному світі. На нас покладаються певні обов'язки, котрі відповідають нашим здібностям — це буде розглянуто пізніше у цьому розділі. Різні засоби і шляхи пізнання, зрештою, призводять нас до одного і того ж результату — до набуття духовної цілісності. Багато різноманітних варіантів є частиною генерального плану вдосконалення кожної душі і я запитую Суб'єкта 22, як відбувається його просування на рівні III.

Д-р Н.: Ненсем, скажіть мені, чи Айдіс готує Вас до ролі Гіда, знаючи, що у Вас є інтерес до такого роду діяльності?

СУБ'ЄКТ: (живо реагує) У мене справді є інтерес.

Д-р Н.: У такому разі, Ви вже розвиваєтесь як Гід?

СУБ'ЄКТ: (скромно) Не ​​надавайте надто великого значення цьому. Насправді я просто доглядаю... допомагаючи Айдіс та отримуючи інструкції.

Д-р Н.: Чи наслідуєте Ви її вчительський стиль?

СУБ'ЄКТ: Ні, ми різні. Як початківець, чи опікуваний, я все одно не можу зробити те, що може вона.

Д-р Н.: Коли Ви дізналися, що готові бути опікуном і почати надавати духовну допомогу іншим?

СУБ'ЄКТ: Це... усвідомлення, яке приходить до Вас після великої кількості прожитих життів... Ви усвідомлюєте себе у більшій гармонії із собою, ніж раніше, і здатні допомагати людям як у духовному світі, так і на Землі.

Д-р Н.: На даний час, Ви дієте як опікун всередині духовного світу, або зовні, за його межами?

СУБ'ЄКТ: (насилу формулює відповідь) Зовні... у двох життях.

Д-р Н.: Чи живете Ви у двох паралельних життях зараз?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р Н.: Де ви живете своїм другим життям?

СУБ'ЄКТ: У Канаді.

Д-р Н.: Чи важливо для Вашого канадського завдання географічне розташування?

СУБ'ЄКТ: Так, я вибрав бідну сім'ю, у невеликому селищі, де мене могли б потребувати більше всього. Я живу у маленькому гірському селищі.

Д-р Н.: Розкажіть мені докладніше про це життя у Канаді та про Ваші обов'язки.

СУБ'ЄКТ: (повільно) Я... дбаю про свого брата Біллі. Коли йому було чотири роки, він отримав жахливі опіки на обличчі та руках через полум'я, що спалахнуло на газовій плиті. Мені було десять, коли це сталося.

Д-р Н.: Вам стільки ж років у Вашому канадському житті, скільки зараз у Вашому американському?

СУБ'ЄКТ: Приблизно стільки ж.

Д-р Н.: Яке першопочаткове завдання у Вас у канадському житті?

СУБ'ЄКТ: Дбати про Біллі. Допомагати йому бачити світ, незважаючи на свій біль. Він майже сліпий і його спотворене обличчя відштовхує від нього людей. Я намагаюся допомогти йому прийняти життя і зрозуміти, ким він насправді є у середині себе. Я читаю йому і гуляю з ним лісом, підтримуючи його під руку. Я не тримаю його за руку, тому що його руки такі понівечені...

Д-р Н.: Що Ви можете сказати про своїх канадських батьків?

СУБ'ЄКТ: (без хвальби) Мені доводиться грати роль батьків. Наш батько пішов після пожежі та більше не повертався. Він був слабкою людиною, яка погано ставилася до сім'ї навіть ще до пожежі. Душа моєї матері не дуже... вміло функціонує у цьому її тілі. Їм потрібен хтось більш загартований.

Д-р Н.: Хтось фізично сильний?

СУБ'ЄКТ: (сміється) Ні, я — жінка у Канаді. Я сестра Біла. Моя мати і брат потребують когось, хто був би ментально витривалим, щоб зберегти сім'ю і дати їм напрямок, яким вони могли б слідувати.

Д-р Н.: Як Ви утримуєте сім'ю?

СУБ'ЄКТ: Я печу хліб, і я ніколи не вийду заміж, бо я не можу залишити їх.

Д-р Н.: Яким є головний урок Вашого брата?

СУБ'ЄКТ: Навчитися смиренню і водночас не схибити у такому житті, яке приносить лиш саме найменше задоволення собою.

Д-р Н.: Чому Ви не обрали роль свого брата, який постраждав від вогню? Чи не поставило би таке життя більш важке завдання перед Вами?

СУБ'ЄКТ: (морщачись) Гм, я вже одного разу проходив через таке!

Примітка: Цей суб'єкт мав фізичні каліцтва у низці минулих життів.

Д-р Н.: Так, я вважаю, що це так. Цікаво знати, чи була душа Біллі в якомусь із Ваших минулих життів причиною Вашого фізичного каліцтва?

СУБ'ЄКТ: По суті, в одній із них — так. Коли я опинився у скрутному становищі, інший чоловік теж опікувався мною, і я з вдячністю приймав його допомогу. Тепер настала черга Біллі, і я тут, щоб допомогти йому.

Д-р Н.: Чи знали Ви заздалегідь, до прийняття свого канадського життя, що душа Вашого брата має намір втілюватися?

СУБ'ЄКТ: Звичайно, Айдіс і я обговорювали всю цю ситуацію. Вона сказала, що душі Біллі знадобиться опікун, і так як у мене був негативний контакт з цією душею раніше, в іншому житті, я охоче прийняв цю роботу.

Д-р Н.: Крім кармічного уроку для душі Біллі, тут є дещо і для Вас — у сенсі прийняття на себе ролі жінки, яка пов'язана по рукам і ногам. Ви не можете просто зірватись і піти кудись, як Ви це робили у своїх минулих життях.

СУБ'ЄКТ: Це так. Ступінь важкості життя вимірюється тим, наскільки ситуація є проблемною саме для вас. Для мене бути опікуном Біллі — важче випробування, ніж те, яке я мав, коли отримував допомогу від іншої душі, що була моїм опікуном.

Д-р Н.: Назвіть мені найважчий момент, у цій Вашій ролі опікуна.

СУБ'ЄКТ: Підтримувати дитину... допомагаючи їй долати безпорадність, вести її... у доросле життя... вчити дитину мужньо протистояти мукам.

Д-р Н.: Життя Біллі — це винятковий випадок, але, мабуть, дітям Землі доводиться проходити через великі фізичні та емоційні страждання.

СУБ'ЄКТ: Без зіткнення із болем, без його подолання, ви ніколи не зможете по-справжньому встановити контакт із тим, хто ви є насправді, і проявляти себе у цій своїй справжній якості. Але я повинен сказати Вам, що чим більше болю та труднощів доводиться відчувати у дитинстві, тим більше у Вас шансів розширити свої можливості.

Д-р Н.: І як же у Вас справи із виконанням цієї ролі опікуна у Канаді?

СУБ'ЄКТ: У Канаді мені доводиться робити складніший вибір, ніж у моєму житті в Америці.