Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Молоко з медом 📚 - Українською

Читати книгу - "Молоко з медом"

3 651
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Молоко з медом" автора Іоанна Ягелло. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 114
Перейти на сторінку:
якраз посередині», — лунало йому у вухах. Посередині було фото обличчя. Точніше, очей. Закритих якимсь серпанком. Але так, це були її очі. Роззирнувся довкола, чи ніхто не бачить, а тоді швидко зробив фото своїм телефоном. Удома роздивиться краще.

Адріан сам поїхав до аеропорту. Батько був на роботі, а відліт удень, якраз у робочий час. Витягнув з автобуса номер 175 велику валізу, у якій помістилося все його життя… Зрештою, хіба це вперше? Він уже колись їздив так до Лондона, до тітки. Ще в ліцеї. Почав там навчання, але потім померла мама, і він повернувся. До батька, до колишнього життя, до школи. До Лінки. Яку він… Хлопець здригнувся. Так, це було. Пригода із Джил у Лондоні, усе це сталося лише раз, і виявилося йому зовсім непотрібним. А потому він віддалився від Лінки, тоді розповів їй, що сталося. І ця шкільна екскурсія. Аварія, під час якої найдужче постраждав якраз він. Адріан навіть не знав, як усе сталося: раптовий гуркіт, автобус перекинувся, а він лежав десь на узбіччі, ніби ганчір’яна лялька серед уламків скла. І її обличчя над ним. Сповнені кохання очі й німе прохання, аби він жив, жив і був з нею. Пробачення. Повернення. Вона йому пробачила на власну згубу, бо ж він саме таким і був. Уже тоді, із Джил… М’який, податний, мов пластилін. Віроломний. Він сам не розумів, чому поводиться так. Може, просто не вмів кохати. Може, це було не те. Після аварії в нього не залишилося жодного шраму. Але, може, Адріан сам став суцільним великим шрамом. Може, його таки щось зламало, навіть, якщо ніхто не знав, коли та як це сталося…

Став у довжелезній черзі на реєстрацію. Нарешті здав багаж і рушив до паспортного контролю. І раптом перед очима зринуло, як він тоді відлітав, два роки тому, і як уже майже був за гейтом, коли побачив Лінку, і вона бігла до нього, і кликала так голосно, що вся черга озирнулася й ледь не почала аплодувати. Вона мала мужність. Мала сили. Це вона вирішила сказати йому першою. Що кохає. А він зміг тільки повторити. Що з ним не так? Озирнувся, неначе сподіваючись, що й цього разу її побачить. Або від страху. А тоді зіщулився в собі, ніби тіло чітко показувало йому, що він на таке не здатний. І вмить Адріан зрозумів, що він саме зараз марнує свій останній шанс. Що якби він тепер повернувся, подзвонив до неї й сказав: «Привіт, Лінко, це я, той ідіот, який замалим не зробив найбільшу помилку у своєму житті. Який кохає тебе й буде з тобою та нашою дитиною». І тоді вона б йому пробачила. І все можна було виправити. От тільки… Він раптом пригадав собі зневажливий вираз її обличчя. Лінчина матір, яка дивилася на нього, мов на останнього покидька. Уявив собі, як вони разом живуть у нього або в неї, бо як інакше, адже власного житла в них немає. Або десь винаймають однокімнатну квартирку. Він муситиме піти на роботу, щоб на все заробити, а не вчитися. А тоді уявив себе на мосту Мілленіум, як іде, вільний від усього, з течкою для малюнків під пахвою. А тоді знову себе тут, як штовхає дитячий візок. Ні, він цього не хотів. Просто не хотів. Він був надто молодим, і ще до цього не доріс. Хоча й знав, що йому доведеться важко. Що муситиме жити із цим рішенням. Що він завжди буде найгіршою людиною на світі. Що не зробить зараз нічого, бо не хоче. Він не любить збочувати з обраного шляху, заперечувати власні рішення. Тому поклав у контейнер вийняті з рюкзака лептоп і телефон, у другий увіпхнув куртку, а тоді швидко пройшов крізь рамку.

Жовтень

З мобільного додатка для вагітних

19-й тиждень

Помаранча, 200 грамів, 13–15 см

Усі органи Твоєї дитини продовжують рости, тіло вкрите плодовим пушком і білою, липкою речовиною, яка захищає шкіру дитини під час довгої купелі в навколоплідних водах.

20-й тиждень

Гранат, 260 грамів, 14–16 см

Статеві органи дитини вже можуть бути на своєму місці, з’являються зав’язі зубів, більшість матерів може відчувати рухи дитини, а дехто навіть чує, як штовхається маля.

21-й тиждень

Манго, 300 грамів, 18 см

Під шкірою дитини починає формуватися жирова тканина, яка має утримувати тепло дитини й захищати від переохолодження, коли дитя народиться. Мама вже може відчувати, як дитина гикає.

22-й тиждень

Грейпфрут, 350–450 грамів, 19–21 см

Розвиваються відчуття, особливо дотик. Дитина чує Твоє дихання, торкається свого обличчя, ссе великого пальця.

Дописи в групі «Січнево-лютневі діти»

Агов, ви вже думали, у якому пологовому народжувати? Мій чоловік переконує мене, щоб я народила в лікарні Святої Софії, але я не впевнена, може, краще на Мадалінського?

Іга

Гей, ви вже вибрали дитині ім’я? Ми страшенно сперечаємося з моїм партнером. Уявляєте, він хоче назвати хлопчика Кубою, а якщо буде дівчинка — то Олею. А я б хотіла щось більш оригінальне. Може, підкажете.

Аня

Дівчата, не знаю, що робити. Мій хлопець каже, щоб ми одружилися зараз, щоб дитина була шлюбною, але я не хочу брати шлюб під час вагітності! Я хочу на весіллі танцювати, а зараз на мене жодна весільна сукня не налізе! Я виглядатиму як шафа! І навіть шампанського не можна! З іншого боку, може, він має рацію? Що робити?

Зига

Лінка знову переглядала інтернет-сайти. Заходила на сторінки, де можна було почитати, як розвивається дитина, на форуми молодих матусь. Записалася до кількох груп. До групи «Січнево-лютневі діти». І до «Молодих мамусьок». Проте багато чого її в цих групах дратувало. Оце безкінечне: мій чоловік, мій партнер, мій хлопець. Весілля, поради, усе, що їх об’єднувало: вибір пологового, вибір імені, вибір візочка, сповивального столика, ліжечка. А вона була сама. Зітхнула й подумала, що добре було б знайти якусь іншу групу. Що їй погано в цій компанії. Ні, траплялося, що в такій групі знаходився хтось самотній, але дуже рідко. Здавалося цілком природним, що всі ці жінки когось мали. Усі, крім неї. І тоді їй сяйнула геніальна ідея. Ну, звичайно! Якщо такої групи немає, то вона її заснує! «Без батька» — подумала. Ні-ні, це страшенний песимізм. «Самотні матері». Теж погано, і взагалі, банально якось… І дуже серйозно. «Solo Mums». Так, це вже краще. Коротко й гарно. Так, саме так називатиметься її група.

1 ... 31 32 33 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Молоко з медом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Молоко з медом"