Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

і просили біси святого, аби не велів їм іти в безодню, але, що хоче, хай каже їм робити. Святий же, заборонивши їм пакостити людям, послав їх на діла різноманітні: одних копати у вертограді землю і витягати непотрібне зілля, терня і будяки, инших - орати і сіяти, инших — стерегти плодів, инших — пасти стада худоби і берегти їх від звірів, инших — рубати дрова, приносити воду і всіляке домашнє діло виконувати влаштував їх як рабів полонених. І служили блаженному Кононові біси, як раби і полонені, поки йому хотілося, усе наказане діло зі старанністю виконували, зв'язані були неминучими сили Божої путами, поневолені і підкорені під ноги Божому угодникові. Якось напади на дім святого вночі розбійники, сподіваючись знайти в нього багатство велике, адже славний був у цілому тому краї і, зв'язавши його, мучити хотіли, щоб сказав їм, де золото. Коли ж почали вони його мучити, зразу, Божим велінням, біси, що служили святому, збіглися, схопили розбійників, били їх без милосердя і, вогонь у печі розпаливши, палили тіла їхні, а святого з пут звільнили. Він же заборонив бісам і залишив розбійників ледь живими. Помолився святий за розбійників до Бога — і вони прийшли до тями, настановив їх блаженний більше не чинити розбою і відпустив з миром. Не лише з розбійницьких рук, за велінням Божим, Конона святого біси визволили, але й чести імени його пильнували, бо Бог так хотів. Коли-бо хтось із невірних ісаврян посмів ім'я Конона зневажати, зразу того били біси невидимо, і було ім'я Конона для всіх чесне і страшне. Два ідолопоклонники, коли згадане було ім'я Конона, зневажати його почали словами докірливими ~ і зразу напали на них біси, і били їх, за волосся волочили по дорозі, і притягнули до святого, перед ноги його хулителів тих кинули. І ріс страх на всіх невірних, що навіть у помислі нічого лукавого не думали на Конона святого. Чоловіка одного, що крав плоди на ниві Конона, взяли ті невидимі сторожі і били його, з ослом його і з веретою, плодами наповненою, до святого привели, який, поучивши його не красти, відпустив.

Вдова одна убога, несучи на руках мале єдине дитя своє, у час жнив ішла на ниви і збирала колосся, услід женців ходячи. Поклала на землі дитя своє і відійшла від нього на якусь відстань, колосся збираючи, і тут прибіг з лісу вовк, вкрав дитя і поніс у пустелю. Гналися ж за ним, і неможливо було догнати його ані визволити дитину із зубів його. Побігла жінка та до чудотворця Конона святого, бо близько було місце його, і, плачучи і до ніг припадаючи, розповіла біду свою. Він же зразу звелів невидимим рабам — і побігли ті миттю, схопили вовка, що дитину в зубах тримав, і перед святим ' поставили. Він же віддав дитину матері, живу і здорову, а вовка відіслав у його місця. Після того инші біси, що не були зв'язаними, почали у краю тому шкодити людям різними хворобами, а найбільше віспою. Розуміючи ж ворожість їхню, святий помолився до Бога — і зразу отримав владу над ними. Взявши всіх, заборонив їм — одних у пустельні місця відігнав, инших у безодню відіслав, а инших, зв'язаних, у тридцяти посудинах глиняних оловом замкнув і, силою хресною запечатавши, поховав у землі, під фундаментом дому свого.

У той час настало гоніння на християн, і прийшов в Ісаврію із царським наказом один воєвода, Магдон на ім'я. Він спершу Онисія святого в Усорові-селі взяв, замучив до смерти. Тоді й Конона святого взяв і мучив його багатьма і жорстокими ранами, примушуючи до ідольської жертви. Чули ж ісавряни, як мучив воєвода святого Конона, зібралося багато озброєних мужів і рушили до села Усорового, хотівши убити воєводу. Про те довідавшись, воєвода сів на коня зі своїми слугами і втік із меж їхніх. Гналися ж за ним ісавряни і не догнали. А святого Конона знайшли зв'язаного і по цілому тілі ранами зраненого й закривавленого. Його ж розв'язавши, плакали над ним. І, обтираючи кров його, мастили тіла свої, освятитися кров'ю його бажаючи, і цілували з любов'ю прийняті за Христа рани його. А святий мученик тужив і сумував вельми, що не дали йому до кінця постраждати, хотів-бо померти в муках за Христа свого. Тоді вели його люди вірні в отчий його дім, що у Витанії-селі був, і піклувалися про зцілення ран його. Коли минуло два роки у стражданні тому, переставився Конон святий до Бога. І зібрався весь Ісаврійський край, плач великий за ним вчинили і поховали його разом з блаженними батьками його і зі святою невістою його, яка дівство своє непорочним до кінця зберегла. Після переставлення ж і поховання Конона святого захотіли ісавряни отчий дім мученика на церкву перетворити. Поширюючи його, почали копати фундамент і знайшли в землі ті вищезгадані тридцять глиняних посудин, в яких Конон святий замкнув бісів. Не відаючи, що є в тих посудинах, але думаючи, що золото і срібло в них заховане, зраділи і швидко одну посудину розбили — і зразу вийшли з неї біси в подобі диму похмурого і смердючого вельми і, потьмаривши повітря, зробили вихор страшний, і всі люди вжахнулися, одні падали від страху, инші ж втікали з того місця, а біси в повітря летіли, робили крику багато і один одного поіменно прикликали. І був страх великий у тому селі, і ніхто після заходу сонця не посмів опинитися поза домом своїм, оскільки багато страховиськ бісівських поночі показувалося і страшило людей і худобу, це ж допустив на час Бог для покарання лакомих людей, які вважали, що в тих посудинах скарб, — і розбити одну посудину посміли. Пізніше відігнані були ті бісівські привиди і страховиська молитвами Конона святого, а инші посудини числом двадцять дев'ять, які містили в собі бісів, залишилися і до сьогодні в землі поховані під фундаментом церкви Конона святого. Його ж святими молитвами хай і ми неушкоджені від бісів завжди будемо, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа — єдиного в Тройці Бога навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять святого мученика Конона, иншого, названого Городником

Цей святий Конон був у роки Деція-царя, родом із Назарету Галілейського, звідти прийшов у град Мандон Памфилійський, і на місці, що Кармила називалося, город собі добре влаштував і сіяв зілля — їжу собі з того мав. Був же вдачею