Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми поволі почали спускатись з цієї кручі. Ноги сковзали по білому піску. Ще декілька кроків і ми опинились на пляжі.
Влад скинув рюкзак і дістав невеликий плед та рушники. Схоже він від початку запланував купання. Міг би хоч слово сказати, я б купальник прихватила.
Він швидко позбавляється від одягу залишаючись в одних плавках. Я лише ковтаю слину коли бачу його підтягнуте тіло.
- В мене немає купальника, - заявляю йому.
- Будемо купатися голяка? - грайливо запитує.
- Ага, зараз, - фиркаю я і скидаючи один кросівок. Стягнувши з себе шорти і футболку вимовляю:
- Я готова.
Влад кидає свій гарячий погляд на мене, хапає за руку і тягне у воду.
Вона тут напрочуд тепла. Ласкаві хвилі починають лагідно пестити наші тіла. Навколо ні душі. Є тільки ми і багряне сонце, яке ще не повністю зануролось в ці безкраї блакитні води.
Близько опівночі ми повертаємось з нашої короткої, але незабутньої подорожі. Влад проводить мене до дверей квартири. Я прошу його залишитись, а він не має аргументів, щоб відмовити.
Прямо з порогу Влад накидається на мене немов голодний звір, вкриваючи тіло палкими поцілунками. Я обвиваю його руками, торкаючись сталевих м’язів. Він тільки міцніше притискає мене до себе і жадібно цілує. Я втрачаю голову від цього спокусливого чоловіка. Моє тіло охоплює полум’ям в місцях його дотиків. Серце стукотить зі скаженою швидкістю, повітря не вистачає. Здається я зараз вибухну від бажання.
Влад впененими рухами позбавляє мене від одягу і переривчасто дихає. Я повторюю все те ж з ним.
- Ти зводиш мене з розуму, - шепоче він, підхоплюючи мене в повітря, і несе в спальню.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не дивись мені в очі, Наталі Ліон», після закриття браузера.