Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

Кирило Олексійович помічає мій настрій. Хоча не видавала себе нічим. Принесла босові каву, тяжко зітхнула, втупившись у стелю.

- Якщо ти намагаєшся репетирувати роль моєї пари, то стеля твої старання оцінила. Пішли їй повітряний поцілунок, - весело гмикає бос.

Комусь смішно, а комусь не дуже.

- Зараз не намагалася. Можна, я пізніше спробую? Не подумай, що я хочу зірвати наш договір, але ж як він мені важко дається.

Витираю сльозинку, гірко мені.

- Знову страждаєш через довбаного колишнього? - відразу насуплюється.

- Не тільки. Мене тепер ніхто-ніхто не лю-ю-юбить.

- У сенсі, ніхто? Припини нити, поясни, що відбувається?

Як це припинити нити, я ж тільки почала. Хник-хник. Всюди безсердечні люди.

- Я нічого їм поганого не зробила. Завжди допомагала, брала на себе, якщо треба, чужу роботу. У багатьох сім'ї, то я підстрахую. Вони мене вважали хорошою, чуйною, чекали, коли до них повернуся. А через тебе більше не чекають! Від мене колектив мій рідний відвернувся. Вважають, що я заради грошей з тобою, того цього... сплю…

- Гм-м, - бос піднімає брови, пірнаючи очима у виріз моєї блузки.

- Але я ж не роблю цього! Я ж не підстилка начальника!

- А так, звісно. Не робиш, - смикає головою, повертаючи погляд на обличчя. - То ось воно, яке горе. Ти перестала бути для них зручною, підвищилася на рівень. Ти більше не одна зі зграї пліткарок відділу, не думаєш, як до зарплати дожити.

- І що? Мене за це ненавидіти?

- Ну-у... думай сама, Вікторіє. Постійно переймайся через те, що для когось стала поганою, перестала бути самою чуйною, самою доброю, та допомогати, кому треба і не треба. Чекай на закінчення нашого договору та біжи до них підлизуйся, догоджай, працюй і далі за них. Швидше за все тебе знову полюблять. А можеш, і не робити цього! Наплюй на них зверхньо, нехай від заздрості захлинуться. Цінуй себе сама, тоді не доведеться залежати від чужих думок. Загалом, проблему я не бачу в нашому договорі, вона в тобі.

- Ех, гарно ти вмієш розмовляти, - заслухалася навіть.

- Аби ти висновки робити вміла. Тепер іди, читай, що виписувала на мене.

У приймальні думаю, що бос хоч і тиран бездушний. Адже він мені ні на грам не співчував. Все ж таки у чомусь має рацію.

Проте іронія долі якраз і трапилася через мої риси характеру. Якби я так себе не поводила у рекламному відділі, не приходила першою, затримуючись допізна, не виконувала б будь-яку роботу, ставши самою обожнюваною серед колективу, то начальник і не вибрав би мене. Він же саме так і сказав, що за всі мої заслуги відправляє до Бєльського, бо за мене йому буде не соромно. От і наврочив. Тепер напевно соромиться.

У квартиру потрапляю втомлена. Ми ще з Кирилом знову тренувалися на знання один одного. Якщо що, я запам'ятала про нього майже все. Він же в досьє "про мене" постійно підглядав.

Спокійно переодягаюся, вечеряю купленою їжею. Маринки все ще немає, на моє полегшення. Вже й поговорила з батьками, після них з усіма братами і сестрами. Вони передають один телефон всім по черзі. Прийняла душ і зібралася укладатися.

І тут заявилася Маринка, судячи з різкого запаху, не чаї розпивала.

- Віко, не прикидайся, що спиш. І взагалі цікаво, чому тебе в ліжко Бєльського спати не покликали?! Або твоє місце лише на офісному столі?

Ох, починається.

- У мене є своє ліжко. Не влаштовуй на ніч розбірки.

- Ах, вибачте. Вашу улюблену босом персону посміла турбувати, ік-ік, - починає гикати, похитуючись у мій бік. - Ми з колективом у барі сиділи, про тебе згадували. Зауваж, ніхто не захотів тебе кликати. Ти для нас тепер порожнє місце. Хлопця відбили у тебе, то ти мені дорогу перейшла. Ось яка ти су-у…

- Марино, вистачить уже. Проспись і потім поговоримо.

- Добре, потім так потім. Але речі вже збирай. Не затягуй!

- Які речі?

Вона певно марить.

- Всі свої дрібнички збирай і звалюй. Люба з Катею до мене жити переїдуть. Вони шукали квартиру, а у мене скоро буде вільна. Без тебе! Зрадниці!

- А може, це ти переїдеш? Чому я повинна? У мене до кінця місяця оплачено.

- Ще й копійки рахуєш. Ну, стерво! Незабаром дізнаєшся, хто тут залишиться, - з шипінням йде у другу спальню.