Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Досить! — не витримав їхньої бійки, втрутився Велір. — Ви обоє хороші відьмаки, який сенс витрачати резерв? — він знизив плечима. — Очевидно ж, що вам… — капітан уважно поглянув на форму Келріса, — Кауф не розірвати їхній зв'язок. Вона не стане нареченою вашого брата, навіть якщо ви її приволочете до департаменту мертвою. Вашому старшому брату пора визнати, що силоміць йому не отримати в наречені Катрайн Шеллі. Хоча навіть й по добрій волі, все одно не отримати. Тож забирайте своїх людей, й прошу покиньте селище. Ваші дії не є законними.
Сплюнув слину із домішками крові, Кауф нічого не відповів капітану гільдії, він махнув рукою й бік Катрайн знімаючи обмежувальні чари, а після кивнув чоловіку, який тримав її кинджали.
— Віддай відьмі її речі, — без ентузіазму він вимовив.
— Двері… мої двері! — ледь не знепритомніла жінка, вийшов із комірчини.
— Вам добре заплати, — огризнулася Катрайн. — Буде в самий раз, щоб заплатити за нові!
Натовп прихвоснів Кауфа повільно почали покидати таверну, сам же Келріс зціпив міцно зуби тримав гордовито підняту голову.
— Сподіваюся, ти знала на що йшла, поєднуючи свою долю із тим, хто поцілований пітьмою. Мій брат був не найгіршою партією для тебе, — Кауф більше нічого не сказав, покинувши таверну.
— Що ж тепер можна й випити елю, — Велір всівся на табуретку навпроти прилавку. — А від тебе я такого не очікував, — захитав головою Велір, звертаючись до власниці таверни. — Ми ж стільки років товаришуємо з тобою, хіба ти не знала, що ця відьма мій дорогий гість?!
— Ну вибач Веліре, — ледь не платячи говорила жінка.
— Ходімо, — Аріан взяв обережно Катрайн за лікоть, ведучи її до сходів. — Який поверх?
— Третій, кімната двадцять.
Мовчки вони піднялися на гору, і лише коли двері зачинилися, Аріан всівся на край її ліжка, навіть не запитуючи дозволу. Шеллі схрестила руки на грудях, буравлячи відьмака поглядом.
— Ти збирався мені сказати, що це не просто зв’язувальні чари, а що це алхімія?
— Якщо відверто, то ні.
— Серйозно? — обурено вона запитала. — Це не те, що ти можеш вирішити самотужки!
— Було два варіанти – або я тебе зваблюю, ти закохуєшся й ми проводимо ніч, в сподіванні, що це допоможе розірвати чари й звільнити мене від тебе. Або…
— Або?
— Я розриваю чари, повністю відмовившись від здатності…
— Кохати, — закінчила Катрайн за Аріана.
— Так.
— Наскільки зміняться твої почуття, — на кілька секунд Катрйан змовкла, повільно підходячи до Аріана, який все ще сидів на краю її ліжка, — якщо я справді закохаюся в тебе і ми проведемо ніч?
Шеллі зупинилася лиш тоді, коли її коліна вперлися в його. Даар дивився на неї знизу вверх, уважно, мов один невірний рух міг призвести до всесвітньої катастрофи.
— Якщо все взаємне, це скріпить наші долі, — він підвівся з місця, і тепер відстань між ними була мінімальна. — Якщо почуття примусові, то це розірве чари.
— Аріан, — вона поглянула його прямо в його зелені очі. Всередині все переверталося, клекотіло. Вона хотіла більше ні про що не шкодувати. — Можеш мене поцілувати?
— Ти справді хочеш… — його кадик смикнувся, й він не зміг закінчити речення. — Катрайн, ти не мусиш себе примушувати тільки щоб розірвати наш зв'язок.
— Я не примушую себе.
— Якщо я тебе поцілую, я не зможу зупинитися далі.
— Аріан, — вона вдруге зверталася до нього на ім’я. — Якщо ти мене не поцілуєш, ось про що я буду шкодувати.
— Я не можу дати тобі гарантію того, що на ранок мої почуття лишаться не змінними.
Аріан торкнувся її обличчя своїми холодними долонями, зазираючи в її блакитну синяву, що затягувала його з першої їхньої зустрічі. Він шумно втягнув ніздрями повітря, а після наблизився до її обличчя, ледь торкаючись її губ. Повільно, м’яко, він поцілував Катрайн, даючи можливість їй відсторонитись.
Шеллі не відсторонилась, навпаки обійняла Даара, притискаючись до нього. Його більше не потрібно було просити. Його поцілунок став глибшим, пристраснішим, вологішим. Його язик сплітався з її, а руки блукали по тілу, змушуючи хриплі стогони застрягати в горлі.
В кімнаті стало надто жарко, Шеллі потягнулася до сорочки Аріана, коли ж із його атрибутом одягу було покінчено, вона дозволила зняти із себе також корсет та топ, не перериваючи жаркі поцілунки.
Даар підхопив Шеллі на руки, обережно вкладаючи в ліжко. Він торкався її вже повністю оголеного тіла всюди, дозволяючи їй теж саме. Ніжні пестощі скінчилися, коли поділка витримки перейшла за відмітку максимум. Різкі поштовхи стегон, гортанне гарчання та стогін насолоди зливався воєдино.
Катрайн більше не думала про рамки пристойності, й про те, що її почуття настигли її надто швидко і так не очікувано. Не думала вона й про те, що на ранок почуття Аріана могли зникнути. Їй просто хотілося насолоджуватися прекрасним чоловіком, який змушував її кричати від насолоди.
Ліжко, комод, стіл і навіть підлога – все послугувало атрибутом для довгої ночі, яка скінчилася купальною на світанку. Аріан був втіленням голодного звіра, який нарешті себе не стримував, а Катрайн вперше зустріла чоловіка, який їй відповідав у всьому.
Сьогодні Аріан віддячував Катрайн за всі рази, коли вона його провокувала, й коли йому доводилося докладати зусиль, щоб себе стримати.
Не було більше ніяковості, навіть коли сонячне проміння крізь віконце торкнулося оголених грудей, якими Шеллі продовжувала притискатися до відьмака. Їй неймовірно подобалося, коли Аріан тримав її за сідниці, притискаючи до прохолодної плитки, плавні рухи стегнами змінюючи на грубі поштовхи. Глибоко, до самого кінця, змушуючи викрикувати його ім’я.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Алхімія, Аліна Скінтей», після закриття браузера.