Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Червоний Дракон 📚 - Українською

Читати книгу - "Червоний Дракон"

446
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Червоний Дракон" автора Томас Харріс. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 95
Перейти на сторінку:
кілька хвилин.

– Ми вже контролюємо телефон і пошту в лікарні?

– Маємо постійний дозвіл на відстеження й запис кожної розмови, яку Лектер матиме телефоном. Він зробив один дзвінок у суботу по обіді. Чилтону сказав, що хоче зв’язатися з адвокатом. Довбана регіональна служба зв’язку, тож я ні в чому не певен.

– Що сказав адвокат?

– Нічого. Ми відокремили собі лінію в лікарняній комутаційній, аби в майбутньому не заважати Лектеру розмовляти, тож удруге він повз нас не проскочить. Перериватимемо всю вхідну й вихідну кореспонденцію, починаючи з наступного листа. З ордерами, слава Богу, проблем не було.

Кроуфорд напнув живота перед дверима й всунув у щілину перепустку, що висіла в нього на жилеті.

– Мій новий кабінет. Заходь. У маляра лишилося трохи фарби після лінкора, що він до того фарбував. Ось записка. Копія в масштабі оригіналу.

Ґрем перечитав її двічі. Від погляду на тонкі кривулясті лінії, що складали його ім’я, у голові розлігся пронизливий дзвін.

– У бібліотеці підтвердили, що «Базікало» – єдина газета, яка надрукувала репортаж про тебе й Лектера, – сказав Кроуфорд, калатаючи собі алка-зельцер. – Не хочеш ковтнути? І молодець, що не хочеш. Стаття вийшла тиждень тому в ніч на понеділок. У кіосках усієї країни з’явилась у вівторок, за винятком деяких штатів, таких як Аляска, Мен тощо, туди дійшла в середу. Зубний ельф отримав примірник, і то не раніше за вівторок. Тож він читає статтю, потім пише Лектеру. Ренкін і Віллінґем і досі просіюють лікарняне сміття в пошуках конверта. Паскудна робота. Тут, у Чесапіку, не звикли відсортовувати папір від підгузків. Гаразд, тож не раніше ніж у середу Лектер отримує записку від Зубного ельфа. Вириває частину, де описано спосіб спілкування, і закреслює та виколупує згадку, що трапилася вище за текстом. Не розумію, чому він не позбувся всього того шматка.

– Бо згадка була посеред абзацу, сповненого компліментів, – відповів Ґрем. – Їх знищити він би не зміг. Саме тому не викинув усього листа.

Ґрем помасажував скроні щиколотками пальців.

– Бауман вважає, що для відповіді Зубному ельфу Лектер скористається «Базікалом». Каже, що так, певно, вони й домовилися. Як гадаєш, він пошле Ельфу звісточку?

– Звісна річ. Він обожнює листуватися. Купа друзів за перепискою.

– Якщо вони послуговуються «Базікалом», то в Лектера майже не лишається часу опублікувати відповідь у випуску, що вони друкують цієї ночі, навіть якщо він замовив спецдоставку того ж дня, як отримав листа від Зубного ельфа. Честер із чиказького офісу сидить при «Базікалі» й перевіряє оголошення. Друкарі вже зараз верстають газету.

– О Господи, аби тільки «Базікало» не сполохати, – мовив Ґрем.

– Майстер друкарського цеху гадає, що Честер працює в агентстві нерухомості й хоче отримати фору з оголошеннями. Продає йому гранки з-під поли, одну за одною, щойно вони надходять. Беремо все, з усіх рубрик, аби туману напустити. Гаразд, скажімо, ми дізнаємось, яким чином Лектер має відповідати Ельфу, і зможемо відтворити цей спосіб. Тоді з’явиться можливість надіслати Зубному ельфу фальшований лист – але що ми йому напишемо? Як нам скористатися цим шансом?

– Ясна річ, треба заманити його до обумовленої поштової скриньки, – сказав Ґрем. – Звабити чимось таким, на що йому захочеться поглянути. «Важливий доказ», про який Лектер дізнався з розмови зі мною. Наче він припустився якоїсь помилки, і ми все чекаємо, поки він її повторить.

– На це купиться тільки ідіот.

– Я в курсі. Хочеш почути, яка приманка була б найкращою?

– Не певен, що хочу.

– Лектер – ось найкраща приманка, – сказав Ґрем.

– І як це влаштувати?

– То збіса важко, сам знаю. Треба перевести його до федерального пенітенціарного закладу, бо тут, у Чесапікській затоці, Чилтону язика не зав’яжеш. Запроторимо його в першу-ліпшу божевільню Вірджинії, у блок із максимальним рівнем безпеки. А тоді зімітуємо втечу.

– О Господи.

– Надрукуємо в «Базікалі» звістку для Зубного ельфа, наступного ж тижня після великої «втечі». І в ній Лектер призначить йому рандеву.

– Заради всього святого, навіщо комусь узагалі зустрічатися з Лектером? Навіть Зубному ельфу?

– Аби вбити його, Джеку.

Ґрем підвівся. У кабінеті не було жодного вікна, в яке можна було б визирати під час розмови. Він зупинився перед плакатом «Десяти найнебезпечніших злочинців у розшуку» – єдина прикраса на цих голих стінах.

– Розумієш, таким чином Зубний ельф зможе його всотати, поглинути, стати чимось більшим.

– Ти так упевнено говориш.

– Ні в чому я не певен. А хто може бути певен? У записці він каже тільки: «У мене є кілька речей, які я залюбки б вам показав. Може, якось у майбутньому, за більш сприятливих обставин». Імовірно, що це серйозне запрошення. Не думаю, що він це написав із ввічливості.

– Цікаво, що ж таке він хоче показати? Жертви цілі. Нічого не бракує, окрім невеликих шматків шкіри й пасом волосся, які він, певно… Як там Блум сказав?

– Засвоїв, – відповів Ґрем. – Бозна, що там у нього є. Тремонт – пам’ятаєш Тремонтові костюми в Спокейні? Його вже до нош прив’язали, а він усе кивав підборіддям, намагався показати їх поліцейським Спокейна. Я не певен, що Зубного ельфа можна заманити Лектером. Просто кажу, що це наш найкращій шанс.

– Якщо народ дізнається, що Лектер на волі, в Америці почнеться масова істерія. Газетярі нам просвітку не дадуть. Шанс, може, і найкращий, але прибережімо його на крайній випадок.

– Імовірно, що до самої поштової скриньки він не підійде, але, певно, захоче хоча б поглянути на неї, перевірити, чи не здав його Лектер. Якщо буде можливість зробити це з відстані. Можна обрати скриньку, за якою спостерігати тільки здаля й усього з кількох точок, і облаштуємо в цих точках засідки, – уже викладаючи цей план, Ґрем розумів, що звучить він досить неправдоподібно.

– У Секретної служби є така місцина, якою ніколи не користувалися. І вони легко віддадуть її нам. Але якщо ми не встигнемо дати оголошення сьогодні, то доведеться чекати до понеділка, коли виходитиме наступний номер. Верстати запускаються о п’ятій за нашим часом. Тобто в наших із Чикаго лишається година й п’ятнадцять хвилин, аби розшукати звістку від Лектера, якщо така взагалі є.

– А як щодо Лектерової заявки на оголошення, той лист, що він мав надіслати до «Базікала»? Може, ми його швидше знайдемо?

– Чикажці дали майстру дуже загальні запити, – відповів Кроуфорд. – Уся кореспонденція зберігається в офісі менеджера приватних оголошень. Вони продають імена й домашні адреси компаніям, що займаються рекламними розсилками і впарюють самотнім людям усіляку продукцію й послуги: любовні амулети, таблетки

1 ... 32 33 34 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Червоний Дракон», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Червоний Дракон» жанру - 💙 Бойовики:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Червоний Дракон"