Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

Друзі засмучено опустили голови.

- Я піду до нього.

Всі обернулися і здивовано глянули на драконицю. Мортель теж повернув голову у бік голосу і злякався. Створіння, яке він побачив перед собою, схоже було на казку, що ожила. Воно містило в собі крихкість, наївність і водночас незвичайну силу та мудрість. Від десятирічної дівчинки віяло впевненістю, усвідомленням своїх дій та неймовірно сильною магією. «От що це було за світло в небі! Так ось навіщо Скаїр прийшов до Ларбона? Ось та, заради якої Гредхард зараз висить на стіні. Невже це створіння так важливо цьому світу? Очевидно, важливо, якщо майже всі глави фракцій зараз тут!» - Усе це за короткий час промайнуло в голові Мортеля, після чого він кивнув головою, ніби сам собі підтверджуючи свої припущення. Ніхто цього не помітив, бо всі зосереджувалися на юній королеві.

- Я піду до Скаїра і здамся ... - Піднявши мордочку, сказала Лія. На її очі накочувалися сльози, але мала була серйозна.

- Що ти таке кажеш, Ліє? - Ріель присіла навколішки і взяла дівчинку за руку. Дракониця понурилася, витягнувши з-під долоні названої матері свою лапку, і відвернулася.

- Ну, ні, Ви не покинете цей будинок! Якщо поїдете до Скаїра, він уб'є Вас! - Ронал підскочив, зло дивлячись на дитину і погрожуючи своїм вказівним пальцем.

- Ну і нехай! З мого народження всі страждають і гинуть. Яка кому різниця – помру я чи ні? – Вигукнула дівчинка, зробивши крок до перевертня. Вона зовсім не розуміла, що каже. Як не розуміла і того, як її слова відгукувалися болем у серцях її захисників.

- Візьміть свої слова назад… зараз же! - Ронал розійшовся не на жарт.

- Заспокойся, Ронале. - Вставши зі стільця і ​​поклавши руку на плече перевертня, сказала Маль.

 - Ну, заберу я їх і що це змінить? Люди все одно гинуть, і чим довше я живу, тим більше їх гине! – Прокричала крихітка. Ось тут їй стало дуже прикро, тому що вона така слабка. Лія заплакала.

Ронал не стримався і вдарив Лію по щоці. Дівчинка заплющила одне око, притиснувши руку до хворого місця, але не промовила жодного слова. Ельфійка відразу відтягла хлопця, міцно тримаючись за його плече. Дівчина нехай і була не згодна зі словами дракона, але вона вважала, що застосування фізичної сили не є вирішенням проблеми. Ронал і сам це розумів, але він просто не міг зміритись із такими словами.

- Ронале, ти що твориш? - Схопилася на ноги Ріель, захищаючи свою дитину.

- Закрий рота і сядь, Ріель! - Огризнувся перевертень. Ріель насупилась, демонстративно вставши за Лією.

- Ронал… - Звернулася Маль до перевертня. Лікан опустив на неї грізний погляд. - Просто, висловися. Спокійно та поступово.

Ронал кілька разів зітхнув. Нервовість повільно покидала його тіло, розслаблюючи м'язи. Ельфійка відчула якусь легкість, яка з'явилася в душі хлопця і неквапом відійшла вбік. Перевертень зробив крок і тихо продовжив:

- Послухайте мене, Ігніс, ви не розумієте, що кажете. Люди гинули і до Вашого народження. Мільйони та мільярди людей гинули, борючись із військами Скаїра, намагаючись дати можливість своїм дітям жити спокійно і не ховатися по кутках, коли приходять демони забирати податок! Гинули, щоб не спостерігати за тим, як їхніх рідних убивають у них на очах! Всі ці прокляті вісімсот два роки вони чекали на Ваш прихід тому, що лише Ви здатні нарешті закінчити ці кровопролиття і масові вбивства! Лише Ви, тільки Ви, Лія Ігніс, здатні зупинити ту ненависть і зло, яке так плекає і вирощує демон Скаїр! І Ви хочете знехтувати всіма полеглими? Усі, хто вірив у Ваше повернення? Кожен із присутніх тут когось втратив через демонів і тепер готовий покласти життя, щоб тільки Ви вижили! Ми врятуємо Гредхарда… але всі разом. Вам ясно, Ваша Величність?

- Демон мене бий, добре сказано, блохастий! - Місяць спробував підвестися, але мотузки не дали йому зробити цього, і він знову сів на підлогу. Місяць з Кішкою розуміли його, але битва зі Скаїром не була в їхніх планах. Вони мали інше завдання.

Лія шморгнула носом, витираючи сльози, і сказала:

- Ясно, я ... я так рада, що ви всі зараз зі мною. Дякую…