Читати книгу - "Попіл Бажань , Mari belyzenko"

Світло згасло, і все, що залишилось, було чорнильною темрявою. Еліна відчувала, як пульсує книга в її руках, і холод від її обкладинки проник до самого серця. Артем стояв поруч, стиснувши її руку, але навіть це не давало відчуття безпеки.

— Чого ти хочеш від нас? — запитав Артем, дивлячись на книгу. Його голос лунав у порожнечі, і відлуння від нього здавалося чужим, ніби слова не належали йому.

Книга відкрилася, сторінки почали розгортатися самостійно. Здавалося, вона жила власним життям. З неї вирвався голос, глибокий і холодний:

— Кожен великий вибір потребує жертви. Ви хочете пройти далі? Віддайте те, що вам найдорожче.

— Ні, — прошепотіла Еліна, її голос зірвався. — Ми вже віддали достатньо.

— Тоді ви не зможете пройти, — відповів голос.

Перед ними почали проявлятися сцени з їхнього минулого. Вони бачили свою першу зустріч, свої страхи, втрати, які довелося пережити. Вони побачили все, що зв’язувало їх.

— Ваш зв’язок — це ключ і кайдани, — продовжував голос. — Ви або принесете його в жертву, або залишитесь у цій порожнечі назавжди.

Еліна відчула, як її серце стиснулося. Відпустити Артема? Відпустити те, що стало її порятунком у цьому хаосі?

— Ні, — сказала вона твердо. — Ми знайдемо інший шлях.

Артем подивився на неї. Його очі були наповнені болем, але в них горіла рішучість.

— Я не дозволю цій книзі вирішувати за нас, — сказав він, звертаючись до голосу. — Ми вже багато разів були на межі, але кожен раз ми обирали триматися одне за одного.

— Тоді дозвольте мені показати вам, що станеться, якщо ви підете далі разом, — сказав голос.

Темрява розступилася, і перед ними постала сцена. Вони побачили себе, але це був майбутній момент. Еліна лежала на землі, вся в крові, а Артем стояв поруч із нею, його очі були порожніми. Він тримав ту саму книгу, але вже відкриту, а сторінки її були обпаленими.

— Це ваша доля, якщо ви продовжите разом, — сказав голос. — Одна людина завжди буде нести біль іншої.

— Це брехня! — вигукнув Артем.

— Це не брехня, — сказав голос, холодний і невблаганний. — Це лише один із варіантів. Але кожна ваша дія веде до наслідків.

Еліна зробила крок уперед.

— Що буде, якщо я залишуся? Якщо я принесу в жертву себе?

Артем схопив її за руку, його пальці тремтіли.

— Ні! Ми не підемо цим шляхом.

— Але ми маємо зробити вибір, Артеме, — сказала вона, дивлячись йому в очі. — Якщо ця книга хоче забрати щось від нас, то це буду я.

Він похитав головою.

— Ти не розумієш. Якщо я втрачу тебе, тоді все це буде марним.

— Тоді знайди спосіб усе виправити, — прошепотіла вона, її голос був сповнений болю. — Але ти не можеш втратити себе.

Голос із книги засміявся, і цей сміх віддавався луною в їхніх головах.

— Ви обоє готові принести жертву одне заради одного, — сказав він. — Але це і є ваша сила.

Темрява почала згущуватися знову, обгортаючи їх. Вони відчули, як їхні тіла наче розчиняються у повітрі, і останнє, що вони бачили, — це їхні очі, сповнені болю й надії.