Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

— Ви приїхали сюди разом? — Він знову повернув погляд на мене.

— Так, декілька тижнів відпочинку, поки на роботі немає суцільного завалу. Бачиш того хлопця з банданою? — Сказав він вказуючи на головного танцюриста в їхній компанії, він навіть зробив декілька стрибків назад поки танцював. — Це мій найкращий друг Люк, він у нас душа компанії. До речі ми разом працюємо. Банківська справа, якщо тобі цікаво.

— Справді? — Була дещо здивована.

— Я що не виглядаю як людина, що має добрі стосунки з цифрами? —  Запитально підняв ліву брову він.

— Ні що ти. Насправді це я не надто дружу з ними, тож була дещо здивована, що потоваришувала з кимось хто їх обожнює.

— Знаєш математика та економіка завжди були моїми улюбленими шкільними предметами спочатку в школі, а потім коли я вибрав банківську справу в університеті, ніхто навіть і не здивувався. Думаю вони завжди знали, що моє захоплення цифрами вже не зникне.

— О, в мене все життя все було навпаки, я взагалі не розуміла як робити розрахунки. Всі ці формули здавалися просто набором букв. — Він засміявся.

— Повір, я чую це дуже часто. Взагалі якщо колись потрібно буде щось терміново порахувати можеш звертатись. — Сказав він вказуючи на себе.

— Буду пам’ятати. — Дружньо посміхнулася йому у відповідь.

-— Загалом що привело тебе сьогодні сюди? Не бачу нікого з тобою, ти прийшла сама?

— Насправді ні, он моя подруга за останнім столиком. — Відповіла я вказуючи на неї. На моє здивування вона вже не виглядала такою бундючною, як коли покидала мене. Зараз вона весело сміялась. І чоловік навпроти неї вже не виглядав таким сором’язливим, навпаки зараз швидко жестикулюючи руками щось розповідав. Я справді була щаслива за неї, моя інтуїція не підвела, незнайомець справді виявився не поганим хлопцем.

— Тепер розумію. Вона покинула тебе заради хлопця, залишаючи сумувати самій. — Я за долю секунди заперечила йому.

— Насправді це я її відправила до нього.

— Навіть так?— Він здивовано поглянув на мене.

— Це таємниця, тож можеш навіть не очікувати деталей.

— Зрозумів, не буду тебе допитувати. — Сказав він жартуючи. Решту вечора ми провели говорячи абсолютно про все та час від часу попиваючи коктейлі, навколо нас вже стояло декілька пустих склянок, з ним було справді легко. Навіть на секунду я не відчула себе дурепою, говорячи найдивніші речі, що приходили до голови. Ми багато сміялися, я не знаю скільки часу пройшло, але нашу розмову змогла перервати тільки Джені, що вже повернулася, з широкою посмішкою на обличчі.

— Не хочеш нас познайомити? — Запитала вона, звертаючись до мене.

— Так, звісно. Це Дженіфер - моя подруга, а це Стів - мій непоганий знайомий.

— Ще один Стів?! — Скрикнула здивовано Дженіфер.

— Непоганий знайомий? Я думав нас вже можна назвати друзями. — З награною образою водночас з Джені вимовив Стів.

— Як бачиш останнім часом в моєму колі знайомих стає все більше Стівів. —  Сказала я посміхаючись.

— Бачу ви обидві знайомі з тим загадковим Стівом.

— О, так, ми щось типу друзів. — Відповіла замість мене Дженіфер.

— Але я всерівно готовий битися за нагороду найкращого Стіва.

— О, можеш повірити ти вже виграв її, навіть без змагань. — Сказала я кидаючи погляд на Джені на що вона лиш закотила очі. Думаю вона має дещо іншу думку стосовно цього. Ми ще деякий час поспілкувалися, після чого з вибаченням стосовно того, що їй завтра рано на роботу вона забрала мені звідти.

Вже покинувши територію, я звернулась до неї.

— І до чого була ця спішка?

— Думаю ти не маєш права на жодне заперечення, так як минулого разу саме ти витягнула мене з компанія за веселим проводженням часу. — Я нічого не сказала, так як вона мала рацію. Коли я зробила так минулого разу, вона дозволила мені уникнути питань, тож я сподівалася віддячити їй за це схожим чином. — Тож один один. А стосовно роботи все правда. Ти бачила годину? Вже майже друга, а мені вставати о шостій, тож я маю право хоч на якийсь сон.

— Гаразд, жодних питань, я тебе зрозуміла. Але ти не зможеш уникнути питань, стосовно хлопця, що я підібрала для тебе. Бачила ви весело проводили час.

— О ти про про Лукаса. Так, він виявився дуже веселим.

— І що жодних подробиць, деталей? — Сказала я намагаючись виманити з неї більше.

— Ну ми домовились зустрітися ще раз, на мій наступний вихідний. Я залишила йому свій номер. — Дещо червоніючи відповіла вона.

— О Боже! Я справді рада за тебе. Не думала, що з мене може вийти така гарна сваха. Можливо мені варто відкрити весільне агентство?

— Як забажаєш. — Лиш злегка змахнула плечима вона, продовжуючи посміхатися. Мені навіть на секунду здалося, що вона взагалі не чула що я сказала.

 Решту шляху ми провели в тиші, кожна в своїх думках. Дійшовши до перехрестя ми попрощалися бажаючи «Гарної ночі», після чого вона пішла до гуртожитку, а я до свого будинку. Дійшовши я побачила світло з вікон будинку навпроти, ну тепер я була точно впевнена, що мені не здалося, що хтось вчора зранку виходив звідти. Загалом я не проти сусідів, головне щоб не створювали багато шуму. Відшукавши ключі, я відкрила двері. Зробивши вечірню рутину, я ще довго не могла заснути, так як в голові було повно думок, більшість з них займав Стів, і точно не той що з клубу.