Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"

— Тут не у відстані справа, тут… — почав було він, але раптом замовк.

— Він — чоловік твоєї матері, дядьку. Я впевнений, що ти можеш довіряти Філіпу — звісно, якщо ти і йому не брехав, — сказав Хенкок, і очі його звузилися у щілинки.

— Кіт має рацію. Ніхто не може мені довіряти. — Метью притьмом скочив на ноги. — Бо моє життя — це павутина з брехні.

— Тут не час і не місце для дурного філософствування, Метью. Філіп і досі гадає, що, можливо, втратив іще одного сина! — вигукнув Гелоуглас. — Залиш дівчину з нами, сідай на коня і роби те, що наказує тобі батько. Якщо ти цього не зробиш, я заб’ю тобі памороки, а Хенкок сам повезе тебе туди.

— А чи не надто багато ти на себе береш, Гелоугласе, що почав мені накази давати? — спитав Метью з легкою погрозою в голосі. Упершись долонями в димар, він став невідривно дивитися на вогонь.

— Я впевнений у своєму дідові. Тебе зробила вером Ізабо, але у жилах мого батька текла кров Філіпа. — Слова Гелоугласа боляче вразили Метью. Він рвучко підняв голову, і неконтрольована емоція взяла гору над його звичною байдужістю.

— Джордже й Томе, йдіть нагору, придивіться за Кітом, — стиха мовив Волтер, показуючи своїм друзям на двері. Рейлі злегка нахилив голову в бік П’єра, і той поквапився виконати його наказ, випроваджуючи Джорджа й Тома з кімнати. У вестибюлі залунали вигуки з вимогою принести іще вина та харчів. Передавши двох друзів під опіку Франсуази, П’єр повернувся, міцно зачинив двері й став перед ними. Коли свідками майбутньої розмови залишилися тільки Волтер, Генрі, Хенкок і я разом із мовчазним П’єром, Гелоуглас продовжив спроби вмовити Метью.

— Ти мусиш поїхати до Сеп-Тура. Бо він не вгамується, поки не почне вимагати твоє тіло для поховання або не побачить тебе перед собою — живого й неушкодженого. Філіп не довіряє ані Єлизаветі, ані Конгрегації. — Цього разу Гелоуглас постарався, щоб його слова прозвучали переконливо й заспокійливо, але вираз обличчя Метью все одно був тривожно-відсторонений.

Гелоуглас розпачливо зітхнув.

— Що ж, можеш обманювати інших і себе у тім числі, якщо вже так бажаєш. Можеш усю ніч обговорювати альтернативні варіанти. Але тітонька має рацію: все це фігня. — Гелоуглас стишив голос. — Твоя Діана має якийсь не той запах. А ти пахнеш старше, аніж того тижня. Я знаю таємницю, яку ви обоє приховуєте. І твій батько також її прознáє.

Гелоуглас уже вирахував, що я мандрівниця у часі. Одного погляду на Хенкока було достатньо, щоб зрозуміти — він також про це здогадався.

— Годі вам! — гаркнув Волтер.

Хенкок та Гелоуглас умить позамовкали. І причина такого послуху поблискувала на мізинному пальці Волтера: печатка з силуетом Лазаря та його домовини.

— Виходить, ви також лицар, — приголомшено мовила я.

— Так, — стисло відказав Волтер.

— І за рангом — вищий за Хенкока. А як щодо Гелоугласа? — Присутні в цій кімнаті були пов’язані надто складною системою перехресних шарів вірності й васальної залежності. І я похапцем намагалася вибудувати їх у зрозумілу структуру, яку можна було б застосовувати собі на користь.

— Я вищий рангом за будь-кого у цій кімнаті, за винятком вашого чоловіка, мадам, — застеріг Рейлі. — І це стосується й вас.

— Ви не маєте наді мною влади, — відказала я. — Яку саме роль відіграєте ви, Волтере, у родинному бізнесі де Клермонів?

Глянувши поверх мене, Волтер зустрівся з Метью поглядом своїх розгніваних блакитних очей.

— Вона завжди така?

— Майже, — сухо мовив Метью. — До цього треба призвичаїтися, і це займає певний час, але мені це подобається. І тобі сподобається — з часом.

— У моєму житті вже є одна надто вимоглива жінка. І мені не потрібна іще одна, — пирхнув Волтер. — Знайте, господине Ройдон, що я керую відділком Ордену в Англії. Метью не може цього робити, зважаючи на його посаду в Конгрегації. Решта членів родини також зайняті на інших посадах та в інших справах. Або відмовилися. — Волтер кинув погляд на Гелоугласа.

— Значить, ви — один із восьми провінційних володарів і підкоряєтеся безпосередньо Філіпу, — задумливо сказала я. — Дивно, що ви не дев’ятий лицар. — Дев’ятий лицар був у Ордені таємничою фігурою, і його особа приховувалася від усіх, за винятком представників найвищого ешелону.

Рейлі вибухнув таким потоком лайки, що П’єр перелякано роззявив рота.

— Ти приховуєш від своєї дружини той факт, що є шпигуном та членом Конгрегації, зате розкриваєш перед нею найпотаємніші справи нашого братства?!

— Вона попрохала — я й розповів, — відповів Метью, недовго думаючи. — Але, гадаю, ми вже достатньо поговорили сьогодні про Орден Лазаря.

— Твоя дружина на цьому не зупиниться. Їй захочеться дізнатися більше, і вона йтиме по сліду, мов мисливський пес. — Рейлі схрестив руки на грудях і невдоволено скривився.

— Гаразд. Чудово. Якщо вам вже так хочеться знати, то дев’ятий лицар — це Генрі. Його небажання навернутися у протестантизм робить його вразливим до звинувачень у зраді тут, в Англії, а у Європі він є легкою здобиччю для кожного невдоволеного, що бажає побачити, як її величність злетить із трону. Філіп запропонував йому цю посаду, щоб захистити його від охочих скористатись його довірливою натурою.

— Генрі — бунтівник? — Я отетеріло поглянула на доброго гіганта.

— Я не бунтівник, — твердо відповів Генрі. — Але захист із боку Філіпа де Клермона вже не один раз урятував мені життя.

— Граф Нортумберлендський — чоловік сильний і впливовий, Діано, — тихо озвався Метью. — І це робить його цінним пішаком у руках нечесного й безпринципного гравця.

Гелоуглас прокашлявся.

— Може, облишимо розмову про орден і повернемося до більш нагальних справ? Конгрегація звернеться до Метью, щоб він угамував ситуацію в Бервіку. Королева ж навпаки — бажатиме, щоб він її іще сильніше роздмухав, бо допоки шотландці займатимуться відьмами, вони не матимуть часу, щоб задумати якесь безчинство в Англії. Тим часом проти дружини Метью були висунуті звинувачення у неї вдома в тому, що вона — відьма. А батько викликає його до Франції.

— Господи, — мовив Метью, потираючи своє перенісся. — Яка жахлива плутанина!

—