Читати книгу - "Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська"
- Жанр: 💛 Фентезі
- Автор: Марго Вольська
- 1 518
- 0
- 01.09.23
"Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес" - це книга, яка зачаровує з перших рядків і залишає слід у серці. Її автор, Марго Вольська, дарує нам унікальну пригоду в магічному світі, де головну роль відіграє смілива героїня, яка прагне завоювати навіть сніжну відьму.
📚 Марго Вольська - це відомий український письменник, автор численних бестселерів і фантастичних романів. Її творчість завойовує серця читачів своєю неповторною магією та глибокими почуттями.
❄️ У книзі "Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес" вас чекає неймовірна подорож до світу магії та загадковості. Головна героїня, яка прагне навчитися керувати сніговими стихіями, пройде через безліч випробувань та зустріне найнеймовірніших істот.
🌐 На сайті readukrainianbooks.com ви матимете можливість насолоджуватися цією захопливою історією та іншими літературними шедеврами онлайн абсолютно безкоштовно та без необхідності реєстрації. Ми пишаємося можливістю подарувати вам доступ до найкращої літератури світу українською мовою.
"Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес" - це історія про магію, дружбу і сміливість, яка розкаже вам, що навіть найнездійсненніші мрії можуть стати реальністю. Погрузьтеся в цей чарівний світ разом з readukrainianbooks.com. ❄️📖
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Мелісо, ти просто зобов’язана мені допомогти!
Я зупинилась просто біля виходу. Не тому, що гучний сестрин зойк пробудив в мені сестринські почуття та змусив дослухатись до її слів, зовсім ні. Просто, знаєте, дуже важко куди-небудь йти, якщо у тебе перед носом з гуркотом зачиняються двері, та ще й в замковій щілині повертається невидимий ключ. Я б кинулась у вікно, намагаючись втекти з кімнати, але щось мені підказувало, що і це не допоможе. Якщо Алісі, моїй сестрі, щось знадобиться, вона цього досягне, так чи інакше. Надзвичайна дівчина!
Мені б так…
– Алісо, – я повільно повернулась до неї, – ну чим, чим така, як я, може допомогти такій, як ти? Тільки не кажи, що ти вирішила мене втягнути в якусь біду!
– Коли це я востаннє тебе у щось втягувала? – вигнула брови Аліса.
– Мені перерахувати? – похмуро уточнила я.
Аліса закотила очі.
– То були просто шкільні пустощі, – заявила вона. – І все завжди добре закінчувалось!
– Для тебе.
– Тобі ніколи нічого не загрожувало. Я б не дозволила образити мою сестричку, – Аліса вперла руки в боки. – Чи ти хочеш сказати, що я погана сестра?
– Ні, ти хороша, але…
– Чи я тебе ніколи не виручала?..
Це була болюча тема. Ми з Алісою – двійнята, і, звісно ж, з дитинства були нерозлучні. Я не сумнівалась в підтримці сестри, анітрохи! Просто… Їй пощастило, а мені – не дуже.
Наш тато – могутній маг-вітровик з родовим деревом таких масштабів, що тим сімейним гобеленом можна людину прибити, такий він важкий. Та маги вітру завжди легкі на підйом та швидко приймають будь-які рішення. В молодості тата, як будь-якого нормального представника його стихії, носило світом, і десь у Південних Горах він зустрів нашу маму. Привіз її до Солатти – нашої країни, – і заявив, що одружиться. Бабуся, що сподівалась на татів шлюб ледь не з принцесою, звинуватила тата у всіх на світі гріхах, але він успішно проігнорував її крики.
В результаті наші з Алісою батьки побрались, бабуся відлучила тата від спадку, і він став будувати кар’єру незалежного мага. Працював в університеті, потім вв’язався в дослідницьку групу, повернув собі добре ім’я, але досі вперто не спілкується з родичами і каже, що вони зрадники…
У нашій сім’ї одне погано – у мами нема магічного дару. Звісно, батько неодноразово повторював, що йому на це плювати, зате не плювати генетиці. Отже, була висока ймовірність, що ми з Алісою народимось зі слабкою магією. Та… Ні, вийшло інакше. Ми з Алісою почали чаклувати десь в два-три роки, а в десять, коли прийшов час переходити на спеціалізоване магічне відділення, з легкістю здали тест. А потім… Сила Аліси почала рости. Моя – навпаки, згасала.
Ми обидві закінчили загальну магічну школу, і вже тоді було зрозуміло, що Аліса – талановитий маг і спадкоємиця роду, а зі мною одні тільки проблеми. Батьки, звісно, цим не потурали, намагались розвинути дар. Тато навіть вмовив прийняти мене до академії Торенвес, видатного магічного університету, в якому він сам і працював. Ми з Алісою вчились там разом, схожі зовні і такі різні за силою.
Вона неодноразово мене виручала, так. Якби не Аліса, я б навіть не отримала диплом, бо не змогла б захистити випускну роботу. Мені б просто не вистачило дару. Але з кожним роком я все більше відчувала себе повною нездарою на її фоні. Аліса, маг вітру, легка на підйом, швидко приймала рішення, швидко коїла дурниці… Вона все робила швидко! А я могла лише намагатись її наздогнати та все більше розчаровувалась в собі.
Після закінчення університету Аліса, звісно ж, лишилась там, вступила на спецкурс і наступного року мала отримати статус аспірантки. Я ж тепер просто сиділа вдома, бо з моїми магічними здобутками хто мене візьме на роботу? Власне, моя доля – чекати, доки хтось зволить взяти мене заміж. І то, це має бути людина, яка не хоче магічно обдарованих дітей, бо я ж можу ще й їм гени попсувати!
Тьху!
Настрій зіпсувався остаточно. Я зиркнула на Алісу та промовила:
– Ти мене виручала. Завжди. Але я нічим не можу тобі допомогти! Бо чим така, як я, може допомогти такій, як ти, в академії Торенвес?!
– Тобі всього лиш треба туди сходити…
– Ні.
– На особисту зустріч з деканом.
– Я сказала ні!
– Ну, Мелісонько! – сестра підскочила до мене і схопила мене за руки. – Від цього залежить моя аспірантура, ти розумієш? Тобі треба лише сходити на зустріч, послухати, що він там говоритиме, і потім все переказати мені. Ми ж такі схожі! Це зовсім не страшно. Він тебе не вкусить, чесно-чесно. Мелісо, я не можу туди піти! Ти ж знаєш. Мені в цей же час треба бути у бабусі на ритуалі!
Бабуся, могутня відьма, з нас двох визнавала винятково Алісу. Я ж попсована! Такий бабусин підхід Аліса не схвалювала, але від нових знань відмовитись не могла. До цього ритуалу вони готувалось дуже довго, я про це знала. Тож сестрина доля справді, без перебільшень, вирішувалась у мене на очах. Але…
– Твій декан нас не переплутає! – обурилась я. – Ти розумієш, що ми все одно різні?
Аліса продемонструвала мені кулон.
– Це замаскує твою ауру. Ти просто посидиш в нього в кабінеті, озиватимешся на моє ім’я і спокійнісінько послухаєш, що він там розкаже і до чого така терміновість. Мелісо, сонце, ну допоможи! Будь ласка! Я ж тобі ніколи не відмовляла!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська», після закриття браузера.