Читати книгу - "Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська"

– Я не серджусь, – запевнила я демона. – Давно вже, Есмонде. І теж дуже тебе кохаю, хоча й прийняла це не так швидко, напевне, як ти.

– Ти в мене найкраща, – прошепотів ласкаво Есмонд. – Тож… Про це я і хотів поговорити. Я знаю, що ти не нагадуєш мені про контракт, але насправді він тисне на тебе. Знаю, що тобі не надто приємно через те, що ми пов’язані ним.

– Я не думаю, що…

– Тс-с-с, – він притиснув палець до моїх губ. – Вислухай. Мелісо, ти дуже старанна учениця. Рідко зустрінеш того, хто настільки швидко оволодів би своїм даром. І я переконаний, що більше нема сенсу пов’язувати тебе узами договору. Я й так оберігатиму тебе і любитиму, я твій чоловік. Зрештою, ще я твій науковий керівник, тож навчатиму також. Але я не хочу, аби на тобі висів, мов ті кайдани, контракт. Тож я визнаю його виконаним і стверджую, що ти повноцінна, незалежна, самостійна відьма. От.

Це відчувалось так, наче з мене зняли величезний тягар. Я й не думала, що той договір настільки сковував мене, а тепер…

Я більше не була Есмондові покірною ученицею. Не те щоб він хоч раз скористався тими можливостями, які надавав йому договір, зате тепер і можливостей тих не мав. Проявив до мене довіру, таку ж, як я до нього, коли не нагадувала про те, що нас пов’язує.

І від цього стало так тепло, так добре, що я не могла передати того словами.

– Дякую, – видихнула я. – Есмонде, я… Ти найкращий чоловік на світі. Найкращий демон. Най… Най… Я кохаю тебе понад усе на світі.

Ми потягнулись один до одного за поцілунком одночасно, зіткнулись лобами, розсміялись… Тоді Есмонд прошепотів:

– Ось тепер, коли жодних зайвих домовленостей між нами нема, я можу повноцінно насолоджуватись життям з моєю коханою дружиною.

– Ти правда вважаєш, що я вже настільки готова? Що я повноцінна сніжна відьма? – прошепотіла я.

– Так. Ти оволоділа своїм даром. Звісно, ще є що шліфувати і над чим працювати, але я переконаний, що ти й так не зупинишся та просуватимешся далі.

– А якщо у нас з’являться діти?

– Ну, то добре, – всміхнувся Есмонд. – Будуть маленькі демонятка…

– Це якщо хлопчики. Але ж дівчинка може родитись не демоницею, а сніжною відьмою. Успадкувати мій дар. Або успадкувати наш змішаний дар! Що ми тоді робитимемо?..

– Ну, у нас є приклад твоїх батьків, – відзначив Есмонд і, перш ніж я перелякалась, додав: – Приклад, як не треба вчиняти. І я вже навчив керувати даром одну сніжну відьму. Тож, думаю, впораюсь і з іншими… А якщо хтось намагатиметься нашкодити моїм донькам, то щось мені підказує, що тато-архідемон це суттєвий аргумент не пхати свої лапи та хвости до дівчини!

– Гаразд, – зітхнула я. – Тоді у мене до тебе ще одне важливе питання…

– Яке?

– Хто тобі пов’язав бантик на хвіст?

Есмонд не стримав гучний сміх.

– Священнослужитель, – пояснив він. – А тепер у нас є ще приблизно три хвилини до повернення гостей, і я пропоную витратити їх на дещо дуже-дуже приємне…

– Ще ж на що таке? – вигнула брови я.

Есмонд весело осміхнувся, тоді знов нахилився до мене і поцілував нарешті. Обійняв двома руками, а для надійності ще й хвостом, але я все одно нікуди втікати не збиралась. Притиснулась до нього всім тілом і відповіла на цілунок.

І плювати, якщо гості побачать нас в такому вигляді. Чоловік і дружина ми чи хто?

Крім того, він же демон. Найспокусливіший демон на світі. Тож працюватимемо над репутацією…

____

Вітаю, мої любі читачі! Ось і добігла до свого логічного завершення історія Меліси Беллер. У них с Есмондом попереду довге щасливе життя, ймовірно, не позбавлене пригод, але вже не таких страшних, як ось ця. 

А от у Аліси Беллер все ще попереду. Тож запрошую вас в книгу під назвою "Як підкорити вітряну відьму. Академія Торенвес", де ви дізнаєтесь про пригоди Мелісиної сестри Аліси. Шукайте історію за назвою або у мене на сторінці! І, так як наші дівчата - сестри-двійнята, то, звісно, в історії Аліси і Меліса з Есмондом з'являться в якості другорядних персонажів. Дізнаємось, як у них там ідуть справи.

Я ж дякую вам за те, що ви були зі мною ці довгі місяці і шалено підтримали книгу. Я не чекала, що вона настільки сподобається аудиторії, тож в захваті від того, що вийшло. Ваша увага дарує мені крила!

Чекаю вас в новинках та намагатимусь радувати новими історіями. Щиро ваша, 

Марго Вольська!

Кінець