Читати книгу - "Вода, павутина"

— А чого ти така маленька? На образах ти набагато більша. І там, де тебе люди бачать, там ти теж більша.

— Де я з’являюся? Кожен бачить те, що хоче. Для себе я завжди однакова, мені байдуже, яка я для інших.

— Знаю, але то так недобре. Зараз, навіть якби я й сказав, що ти до мене приходиш, ніхто б мені не повірив. Всі б думали, що я обманюю тільки тому, що ти можеш розміститися на долоні.

— То й не кажи нікому. Ти пообіцяв. Ти від цього нічого не отримав би, а я би мусила піти.

— Не йди.

Вони мовчали. Союз було укладено і цього було достатньо для цієї ночі.

Четвертий камінь, четвертий вал

— Вііілім, Вілллім!

Бахур Дамір прокинувся. Злякався, що Циліка увійде, доки він ще не вбраний, тому він хутко наскільки міг зіскочив на підлогу і, пробуджений холодним паркетом, згадав про нічну гостю. Поглянув на долоню, вона була порожня, пороззирався по кімнаті, гості ніде не було. Подумав, що його всього зараз сповнить туга і порожнеча, бо це був лише сон, але нічого неприємного не діялося у його душі. Зачекав.

— Вііілім, Вііілім! Я йду до нашої Катрусі, віднесу балабухи, бідолаха мусить шось поїсти, бо звалиться. Їй тре сил, жеби все то витримати, най їй поможе милий Бог і Діва Марія. Бахуру дам, коли ся верну.

За якусь мить почулося, як зачинилася хвіртка, і Бахур не мав причини поспішати з одяганням.

— Даміре, Даміре! Я тут.

Дамір посміхнувся, випростався, забув, що не одягнений пристойно, і почав шукати, звідки долинає голосок невидимого метелика.

— Я тут, біля образу!

Помітив її, коли вона вилітала з-за обрамленого образу Матері Божої, який завжди стояв на столі на ніжці.

Згадав, що він недоречно вбраний, повернувся у ліжко і натягнув ковдру. Помітила, що йому ніяково, і заспокоїла його.

— Даміре, я прийду пізніше, коли ти вдягнешся, коли поснідаєш, коли всі в хаті займуться своїми справами, щоб ми могли спокійно порозмовляти.

Чув її так добре, так чітко, що ледь не заплакав від захоплення.

«Тут вона, тут! Це не був сон, не був сон».

Йому навіть дихати було важко, захоплення його душило і, не боячись Циліки, він вирішив ще на трішки лягти.

Несучи тарілочку, прикриту білою плетеною серветкою, Циліка пройшла кілька кроків до сусідньої хати і зайшла у двері, яких останній з тих, хто вийшов, не замкнув. На першому поверсі не було нікого, але Циліка зайшла до кухні й обережно поставила тарілку на стіл. «Най ту стоїть, якшо занесу нагору, все їй, бідаці, поз’їдають».

Піднялася сходами.

Ірма вже була одягнута, прибирала у своїй кімнаті, і це Циліці сподобалося. Іта з мобільним біля вуха тинялася у нічній сорочці від ванної кімнати до кухоньки. Ірма покликала Циліку до себе.

— Кума, ходи до мене, нам потрібна твоя порада.

Це була фраза, перед якою Циліка не могла встояти.

— Для родини моєї похресниці, моєї Катарини, я завше ту. І для своїх сусідів. Якшо буду знала як, то нараджу. Тілько повідж ми, шо нового в малого?

І заплакала.

— Циліка, не плач, найгірше минулося. Нині зрання Катя дзвонила в лікарню ше перед шостою, їй повіли, же не можуть давати інформацію без доктора, а тоді черговий все-таки взяв слухавку і сказав, шо стан дитини стабільний. Тато Давида задіяв якісь свої зв’язки, то тепер легше дістати інформацію.

Циліка перехрестилася.

— Дякувати Богу милосердному. Бодай якась користь від нього.

Проблема була серйозною, й Ірма несвідомо покинула говорити говіркою, якою завжди розмовляла з Цилікою:

— Слухай, Циліка, ти знаєш, мушу тебе спитати. З Катариною зараз взагалі неможливо розмовляти, але це нормально. Все-таки це її єдина дитина. Я сама не можу вирішувати такі питання, а Іта істерить більше, ніж треба. Сама знаєш, в суботу весілля, сама знаєш, що все організовано, шалені гроші вкладено, запрошення надіслані, люди вже почали слати подарунки.

Циліка мовчала.

— І в церкві домовилися, все пройшли — і курс передподружніх наук, і сповіді, репетиції, все.

На згадку про церкву Циліка вирівнялася і урочистим голосом заявила:

— Знаю, весілля має бути. По-перше, я думаю, же милий Бог і Блаженна Діва Марія поможуть, жеби Давид ся пробудив і встав ше до весілля, а, по-друге, про шлюб оголосили в церкві, і з тим нема жартів. Весілля має бути. Інакше, якби відклали, вкінці винною вийде Катарина.

— Циліка, ти мудра жінка. Можеш це ввечері сказати Катарині, ми з нею останнім часом не дуже розуміємо одна одну, спробуй ти.

— Добре, спробую, але пообіцяй мені, же ся помириш зі своєю старшою сестрою.

Циліка примружилася і погрозила пальцем.

— І же ся виправиш. Ти ся регулярно сповідаєш?

— Сповідаюся, не переживай.

— Тоді добре. Єдине, най Іта не запрошує додому своїх гостей, най ся всі сходять під церкву. Взагалі, то дуже ладно, коли молодий чекає свою молоду перед церквою і переживає, чи вона прийде.

— Добре, добре, Циліка. Не гнівайся, в мене дуже багато роботи, не гнівайся…

Вставши першою, Ірма випровадила Циліку, яка все ж зайшла до кухні на першому поверсі і взяла прикриту тарілку з печеним. «Бідака прийде пізно, все одно все їй поз’їдають. Завтра їй свіженькі спечу».

Іта тим часом одяглася і пішла особисто передати Ловро радісну звістку. Весілля не переноситимуть. Циліка сказала своє.

* * *

Йосип Відошич узагалі був охайною людиною, але того ранку на добре вимите і дезодороване тіло вдягнув не лише чисту, а й нову білизну, нову сорочку і костюм, який одягав лише кілька разів. Був поголений, коротко стрижене охайне і лише де-не-де сиве волосся його сьогодні слухалося. Від Ланишта до Хейнзелової їхав, не поспішаючи, але і без милості до тих, котрі намагалися вклинитися із сусідньої смуги.

Першим привітався з усіма на посту і по обличчях та очах чергових і патрульних зрозумів, що цілій будівлі поліції було відомо абсолютно все про його вчорашню сутичку з Касумичем. Лише один новенький поглянув на нього із симпатією, він, безсумнівно, нічого не знав.

Коридор перед кабінетом був порожнім, і Відошич зайшов до кабінету з рішучістю не відступати ні на міліметр.

Викликав секретарку до того, як скликати нараду, і продиктував їй рапорт про відсторонення Касумича. Дав секретарці знак, що вона може йти, прочитав написане і відклав папір до шухляди. Тоді зателефонував у відділ судмедекспертизи і коли почув, що результати експертизи будуть надіслані після тринадцятої години, через секретарку повідомив усім, що нарада відбудеться рівно