Читати книгу - "Несвідоме одруження, Естрела Асферіс"

Відкривши рота, щоб почати сперечатися з ректором, я не встиг видати жодного звуку, як він побачив це, і випалив:

- І не сперечайся зі мною. З моменту твого вступу до моєї Академії, саме я несу відповідальність за твоє життя і здоров'я. Тож без мого дозволу ти не покинеш стін Академії. Принаймні, тут я впевнений у твоїй безпеці, чого не скажеш про решту світу. І так, про твоє одруження я поки що не розповім твоїй родині, але вічно приховувати це не вийде. Краще сам їм повідом про це.

Після цих слів він розвернувся і вийшов із кімнати, залишивши мене на самоті, головний цілитель вийшов ще раніше, на початку монологу ректора. Я ж намагався усвідомити, що мені робити далі. Як мені вибратися з Академії без дозволу ректора? Він напевно вже подбав про те, щоб накрити Академію магічним куполом, що пропускає далеко не всіх, і мене серед них точно бути не може. А вибратися звідси мені потрібно, я не можу просто так залишити Бет напризволяще. Тим паче після того, як я став відчувати до неї щось більше, ніж просто як до друга чи напарниці. Але як? Дуже сподіваюся, що друзі мені допоможуть.

Поки я лежав, і думки крутилися навколо пошуків Бет і тим, як вибратися з Академії, я непомітно заснув.

Коли ж я виринув зі сну, то усвідомив, що не один у кімнаті. Я не бачив відвідувача, бо ще не розплющив очі, але відчував якийсь невловимо знайомий запах. Не бажаючи видати, що прокинувся, я трохи привідкрив одне око, і одразу ж його закрив. Я впізнав, хто прийшов до мене. Це була моя колишня коханка, Ніелла, або Ніель. Що вона тут робить? Я ж розірвав із нею стосунки ще місяць тому.

Нарешті, все ж таки вирішивши, що настав час показати, що я прокинувся, я повністю розплющив очі і запитав:

- Що ти тут робиш, Ніель?

- Прийшла провідати тебе. Що ж іще, дурнику? - відповіла вона.

- Ми давно розлучилися. Тож повторюю, навіщо ти тут? - не повівся я на її слова.

- Це правда, що ти одружений? - після хвилини мовчання запитала вона.

- Так. І що з того? - після виходу статті я не бачив сенсу приховувати власне одруження, принаймні в межах Академії.

- Як ти міг? Чим вона краща за мене? Ми ж майже місяць зустрічалися. А ти взяв і проміняв мене на невідомо яку першу-ліпшу погань, - вибухнула Ніель довгою тирадою.

- По-перше, ми розлучилися місяць тому, по-друге, я маю повне право будувати своє життя так, як хочу саме я. І по-третє, не смій обзивати мою дружину, а то пошкодуєш - відповів я.

- Але я сподівалася, що ми знову будемо разом, - спробувала вона пом'якшити свої попередні слова, знаючи, що в мене слова не розходяться з ділом, - Я так люблю тебе і хочу від тебе дітей.

- Усі знають, що якщо я розірвав стосунки, то більше ніколи не повернуся. Тож шукай іншого чоловіка для створення сім'ї. Я свою жінку вже знайшов, і міняти рішення не буду, - я постарався пояснити їй безпідставність усіх її надій і очікувань.

- Ти пошкодуєш про своє рішення, - сказала вона, і, розвернувшись, покинула мою кімнату.