Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

— Звісно, як же без цього? — засміявся Камілло, відходячи до дверей. Проте перш ніж вийти, він повернувся і додав: — До речі, ми йдемо до ресторану. Не змушую, але одягни сукню, яка лежить у четвертому пакеті зліва, поруч із ліжком.

Я застигла, дивлячись йому вслід, коли двері зачинилися. Його останні слова залишили мене в подиві. Я опустила погляд на пакети, що стояли рівним рядком біля ліжка. Всі вони були однакові — прості, крафтові, без жодних позначок.

— Четвертий пакет зліва? — пробурмотіла я собі під ніс, нахиляючись, щоб підняти його. Усередині я побачила тканину темно-коричневого кольору. Вона була м’якою, тонкою, і здавалася дорогою навіть на дотик.

Я дістала сукню повністю, і моє здивування тільки зросло. Її крій був одночасно простим і неймовірно витонченим. Відкрита лінія плечей, тонкі бретельки й довгий розріз на спині надавав їй особливого шарму. Я точно не пам’ятала, щоб вибирала її під час шопінгу. Тим більше я точно знала, що Камілло не брав участі у виборі моїх речей… чи брав?

— Камілло… — пробурмотіла я, все ще розглядаючи сукню. Як вона тут опинилася? Він сам її обрав? — Ти точно з іншої планети..

Хоча я не знала, як саме ця сукня потрапила до моїх речей, вона справді виглядала так, ніби була створена спеціально для мене. Я вирішила приміряти її, аби побачити, як вона сидітиме. Сукня облягала моє тіло так, ніби її шили на замовлення, і я навіть не змогла втриматися, аби не поглянути на себе в дзеркало.

— Може, він і справді має добрий смак, — тихо прошепотіла я, розгладжуючи тканину на талії.

Ще раз оцінивши себе в дзеркалі, я зробила висновок, що цей образ цілком пасуватиме до вечора в ресторані. Додала трохи макіяжу, зібрала волосся в акуратний пучок, залишивши декілька пасма спадати біля обличчя. Для завершення образу обрала прості, але елегантні прикраси. Я обожнювала свою золоту підвіску з метеликом, тому авжеж я обрала її. Завершила весь образ тим самим вишневим ароматом.

Коли я нарешті була готова, спустивши наниз, я побачила, що Камілло вже чекає на мене в коридорі. Він спирався на стіну, тримаючи телефон у здоровій руці. Як тільки він підняв голову, то завмер, уважно розглядаючи мене з голови до ніг.

— Ого, — промовив він після кількох секунд мовчання, трохи нахмуривши брови. — Я знав, що ця сукня ідеально підійде тобі, але навіть не уявляв, що настільки.

— Ти… ти сам її обрав? — запитала я, злегка зніяковівши під його поглядом.

— Можна сказати, — він ледь помітно усміхнувся. — Побачив її випадково й вирішив, що вона варта уваги. І, як бачиш, я мав рацію.

Його впевненість одночасно і вражала, і дратувала. Однак я не могла заперечити, що почувалася в цій сукні дуже особливою.

— Гаразд, то як я виглядаю? — все ж наважилася запитати.

— Вражаюче, — коротко відповів він, після чого нахилив голову набік і додав із хитрим усміхом: — Тільки тепер будь готова, що всі мої друзі будуть дивитися виключно на тебе. Будь ласка, не обери собі іншого фіктивного чоловіка, Вікторіє.

— Камілло! — я удала, що образилася, але в його очах читалася абсолютна чесність.

— Це комплімент, — він нову усміхнувся, зустрічаючись з моїми очима. — А я тобі як? Сподіваюсь, зможу бодай на трішечки відповідати своїй нареченій.

Я посміхнулась, похитавши головою. Чому його слова завжди змушують мене це робити?

Гаразд, я видихнула, проходячи поглядом по чоловікові. Здається, він на стільки був впевненим у тому, що я послухаюсь його, що й сам обрав собі футболку-поло кавового кольору та прямі молочні брюки. Але найбільше мені припали в очі браслети на його правій руці. Один — напевно, з якихось натуральних каменів сірого кольору, а інший — звичайний золотий, тонкий.

— Авжеж, не такий вражаючий, як ти, проте намагався..

— Тобі личать ці кольори, Камі, — промовила я, усміхнувшись.

— Справді? — він здивовано підняв брови, опустивши погляд на свій наряд, — Це мої улюблені кольори.

— Тому ти й обрав для мене сукню такого кольору?

— Це вже секрет, — відказав Камілло, простягнувши мені руку. — Ну що, пішли? Не хочу, аби ти випадково впала на своїх підборах.

Я взяла його під руку й дозволила собі коротко посміхнутися. Цей вечір, схоже, обіцяв бути цікавим.