Читати книгу - "Африка, сни"

ДІЙОВІ ОСОБИ

Мирон Опанасович, вчитель.

Зоя Жорівна, вчителька.

Гриша, піонер.

Миша, піонер.

Вася, піонер.

Стася, піонерка.

Носенко, тоже піонер, другорічник.

ДІЯ ПЕРША

Шкільна лабораторія. Посередині стирчить пластмасовий скелет, обабіч його глобус і тваринний куточок. В тваринному куточку бавляться: жаби, їжачок, білочка, котик та кролиха. Кролиха велика, товста і вагітна. Над тваринним куточком висить макєт роздавленої жаби. Вінчає обстановочку портрет Дарвіна. Дарвін на портреті показує руками на брудну обізяну. З рота у Дарвіна вилазе напис: «Бога – нема».

Входить вчитель Мирон Опанасович і вчителька Зоя Жорівна.

Зоя Жорівна: Мирон Опанасович, шо в нас по плану?

Мирон Опанасович: Чергове заняття по ви­вченню життя жаби у світі атеїстичного сприйняття дійсності. Кінцева мета – на прикладі жаби довести учнів до переконання, що Бога нема.

Зоя Жорівна: Одна думка, що Бог є – це вже хуйня, Мирон Опанасович.

Мирон Опанасович: Звичайно, хуйня, Зоя Жорівна, ще й яка хуйня – це ідеалістичний онанізм.

Обоє замислено мовчать, мабуть, думають про Бога і про те, що його нема. Лунає дзвоник. В лабораторії з’являються піонери. Починається урок.

Зоя Жорівна: Учні! Тема наших занять сьогодні – жаба. Хто з вас знає про жабу?

Мертва тиша, під час якої піонер Вася лапа за сраку піонерку Стасю.

Зоя Жорівна(сатаніючи): Піонер Гриша! До дошки!

Мирон Опанасович: Спокійніше, Зоя Жорівна, спокійніше…

Піонер Гриша(бадьоро): Жаба живе в саду. Живиться продуктами народного господарства. Тому жаба – шкідник, її треба знищувать. Наш народ вже давно оголосив війну жабі.

Зоя Жорівна: Проведи дослід.

Піонер Гриша(дістає жабу з тваринного куточка): З першого погляду жаба схожа на самольота. У неї єсть фюзєляж і шассі. Шассі у жаби розрізняють: переднє (відриває і показує) і заднє (відриває і показує). В сраці у жаби є соп­ло, в котре дослідники встромляють соломину.

Зоя Жорівна: Досить, Гриша. Сідай, п’ять. Миша, продовжуй.

Миша(бадьоро): Соломину, яка зветься катетером.

Миша встромляє катетер, надуває жабу і пиздить її об стіл. Потім підбира з підлоги те, що від жаби залишилось.

Миша: В результаті нервового струсу ми бачимо у жаби розлад нервової системи, що привело тварюку до клінічної смерті, ознаками якої служить відсутність потіння дзеркальця.

Миша приклада дзеркальце до жаби – воно не потіє.

Зоя Жорівна: Сідай, п’ять. Починаемо ви­вчення нового матеріалу. Будь ласка, Мирон Опа­насович.

Мирон Опанасович(дістає з тваринного куточку їжачка): Діти, хто це?

Піонер Миша: Це їжачок.

Мирон Опанасович: Вірно. Зоя Жорівна, нумо мені скальпеля! (Заширює скальпелем в їжачка, ріже його і розповідає.) Їжачок, діти, це ворог народного господарства. Живиться він народними відходами, тому всередині дуже брудний. (Показує те, що винув з їжачка.) Один їжачок за одну ніч з’їдає стільки народного добра, скіки важить сам. Тому їжачків треба знищувать. І тут нам у пригоді стає наша славна авіація. Один самольот за один день знищує стіки їжачків, скіки важить сам. Носенко, скіки їжачків буде знищено за рік?

Другорічник Носенко(бадьоро): Триста шіст­десят п’ять самольотів з їжачками, Мирон Опанасович.

Мирон Опанасович: Знов двійка, Носенко. Хто ж знищує самольоти? Це ж наша гордість. Продовжуйте, Зоя Жорівна.

Зоя Жорівна(дістає з тваринного куточку білочку): Діти, перед вами білочка – ворог лісів. (Вона підключає білочку до штепселя і продовжує розповідати.) Нервове посмикування білочки – це живе свідоцтво міці нашого електрич­но­го струму, а також розплата за загублену білочкою тайгу.

Зоя Жорівна відключа білочку і кидає у вікно її обсмалені рештки.

Зоя Жорівна: Що там ще у нас, Мирон Опанасович?

Мирон Опанасович: Кролиха!

Лунає дзвоник.

Зоя Жорівна: От шкода, знов часу не вистачило! Зробимо висновки, діти. Бога нема, а є природа. Природу треба міняти і знищувать все, що в ній не потрібно. А ти, Носенко, дай щоденник, щоб завтра твій батько був у школі.

ЗАВІСА.

Жан Маре та його друзі

ДІЙОВІ ОСОБИ

Жан Маре, улюбленець глядача.

Віолєтта і Травіатта, бляді, котрих їбе Жан Маре.

Фантомас, друг Жана Маре.

Кардинал, ворог Жана Маре.

Рошфор, друг Кардинала.

Йобана Обізяна і Їбічєска Сила, потойбічні сили зла.

ДІЯ ПЕРША

На сцені нічого немає, крім темного фону, на якому намальовані могили і хрести. На сцену входить Жан Маре, вправно помахуючи підараскою. Назустріч йому, теж помахуючи підараскою, простує Фантомас.

Жан Маре(до Фантомаса): Де Кардинал?

Фантомас: В жопі!

ДІЯ ДРУГА

Жопа. В ній сидить Кардинал. Входить Рошфор.

Рошфор: Кардинал, ми захопили двох блядєй!

Кардинал: Чиї вони?

Рошфор: Кажуть, нічиї.

Кардинал: Пиздять. Допитати!

ДІЯ ТРЕТЯ

Катівня з необхідними інструментами. В ній Віолєтта, Травіатта і Рошфор.

Рошфор(катує блядєй): Чиї ви?

Бляді(харкають Рошфору в морду): А нічиї!

Рошфор(витирається): Пиздите!

Рошфор продовжує катувать блядєй. Він пиздить їх великим дрючком, також б’є ногою по зубах і по печінці. Тим часом в загратоване вікно залазять Жан Маре і Фантомас, в зубах у них підараски. Жан Маре ламає грати, обидва з криками вламуються в катівню і підарасками пиздять Рошфора. Рошфор тікає.

Віолєтта і Травіатта(хором): Ми нічого не сказали!

Жан Маре: А чого в очі не дивитесь, суки?!

Жан Маре пиздить блядєй, Фантомас йому помага. Світло на сцені поступово згасає, але і в темряві можна розібрати, що десь когось пиздять.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Жан Маре і Фантомас сидять в барі і п’ють коктейля.

Жан Маре(зухвало): Мені Віолєтта часи подарила, нахуй. П’ятсот карбованців стоять. Диви!

Жан Маре(дістає часи і пиздить ними об стіну): Бачиш? А їм – ніхуя!

Фантомас: Це ненаші. Мені Травіатта теж галстук подарила. Шоб не пиздив.

Обидва регочуть.

ДІЯ П’ЯТА

На сцені чорний фон з могилами і хрестами.Входить Кардинал.

Кардинал: От, блядь, всі мої плани накрились пиздою!

Кардинал рве на собі волосини. Раптом могили відкриваються, з них вилазять Їбічєска Сила і Йобана Обізяна. Обидві страшні.

Їбічєска Сила і Йобана Обізяна: Ага, попалась, стара пизда!

Кардинал: Дівчата, не чіпайте стару людину!

Кардинал тікає, але Йобана Обізяна кидає йому навздогін камінюку і влучає Кардиналу в спину. Кардинал падає, як жаба. Входять Жан Маре і Фантомас з блядями. Йобана Обізяна і Їбічєска Сила шикуються в шеренгу.

Їбічєска Сила(командує): Рівняйсь! Струнко!

Жан Маре, приклавши підараску до чола, пиздує стройовим шагом. Йобана Обізяна, приклавши лапу до дегенеративного лоба, докладає.

Йобана Обізяна: