Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Тесар ле Наруат

Минуло не так багато часу, лише година відтоді, як ми розійшлися по знятих кімнатах, а я вже встиг шалено скучити за своєю парою. Як вона там? Можливо, вона знову не в змозі нормально пересуватися? Адже дія зілля закінчилася. І я вирішив сходити перевірити, як там Мел.

Може вона там відпочиває, а я потривожу її сон своїм візитом? Ця думка все ще перебувала в моїй свідомості, а я вже прямував до дверей у кімнату Мел.

Постукавши і не отримавши відповіді, я подумав, що мав рацію, моя пара дійсно відпочиває. Але наступної миті я відчув зовсім свіжий запах перевертня, і він ішов із кімнати Мел. І все б нічого, Мел теж належить до цієї раси, але це був запах іншого перевертня.

А раптом на неї хтось напав, або збирається напасти? Вона зовсім одна, напевно спить і не відчуває загрози, яка все ближче підступає до неї.

З цими думками я увірвався в кімнату моєї пари, вибивши двері своїм тілом. І безмірно здивувався. У кімнаті абсолютно нікого не було. Хоча всього годину тому я сам проводив Мел до дверей у її кімнату.

Вона вийшла погуляти, нікого не попередивши? Навряд чи. Інакше я б відчув її запах, що веде назовні. Натомість я відчув той самий запах, який був ще ззовні, але чіткіше. Він вів мене від дверей до ліжка, а потім, змішавшись із запахом Мел, прямував до вікна. Зупинившись біля вікна, я відчинив його і виглянув назовні. Вікно виходило не на основну вулицю, а на провулок, у якому рідко кого можна було зустріти.

Я був відсутній лише годину, і Мел за цей час встигли викрасти?! Який з мене суджений?! Я не зміг уберегти найдорожче в моєму житті!

Так, вдаючись до найпохмуріших і найгірших думок, я вирушив по допомогу до друзів. Разом ми точно знайдемо її і врятуємо.

Усі зібралися біля дверей в кімнату Мел, як я попросив, за п'ять хвилин. І тут посипалися запитання:

- Щось сталося?

- Ти посварився з Мел?

- Бет вийшла на зв'язок?

Різноманітні запитання сипалися від моїх друзів, а я все ніяк не міг видавити з себе, що тільки-но знайшовши суджену, одразу ж її втратив.

Нарешті я взяв себе в руки, і вимовив:

- Мел викрали.

І тут знову з усіх боків посипалися запитання:

- Що?

- Як це сталося?

- Може ти помилився, і вона просто вийшла погуляти?

На все це я відповів тільки однією фразою:

- Нюх перевертня не обдуриш.

Цього разу запитання прозвучало від Віртена:

- Ти відчув у її кімнаті чужий запах?

- Так, - коротко відповів я.

А потім, щоб прояснити ситуацію, додав:

- Він вів від дверей до її ліжка, а потім до вікна. Він вистрибнув із нею у вікно.

- Пробував відстежити далі? - знову пролунало від Віртена.

- Ні, вирішив іти з вами, - відповів я.

- Добре, йдемо, - скомандував Віртен.

І я першим вистрибнув у вікно. Часу шукати шлях назовні більше не було. Моя пара потребувала мене. І я неодмінно збирався її врятувати, незалежно від того, в чиї лапи вона потрапила.

Мої друзі пішли за мною. Ми мчали провулками і закутками незнайомого міста, слідуючи за запахом викрадача. Ми звернули в чергове безлюдне підворіття, коли я відчув, що нас хтось переслідує. І схоже, що не я один, якщо Віртен наказав:

- Бойове шикування.

Цей наказ означав, що поруч небезпека, і треба стати так, щоб кожен із нас міг у будь-яку мить відбити її, і прикрити того, хто поруч. Ми ставали в коло, майже спина до спини. У центрі кола мав бути Антуан. Він був не таким сильним в атаці, як у захисті. І звісно, без його магії нам буде непереливки. Іноді його заклинання просто рятували нам життя на полі бою.

Ми виконали наказ і зайняли позиції. Майже відразу я відчув рух повітря. Нас атакували з дахів.

- Зверху, - крикнув я, щоб попередити товаришів.

Не знаю, допомогло це комусь чи ні, я був занадто зайнятий, відбиваючи атаку невидимих супротивників. Так, ми знову зіткнулися з дроу під покровом невидимості. Мені, як перевертню, це майже не заважало в битві, я відчував супротивника за запахом. Але того ж не скажеш про Крама з Антуаном. Їхній нюх був значно гіршим, ніж у перевертнів, і думаю, їм знадобиться наша з Віртеном допомога.

Я відбивався від свого супротивника, який атакував згори, і судячи із запаху розташувався вище, утримуючи горизонтальне положення. Схоже дроу перейшли на більш витончені методи ведення бою, вважаючи за краще атакувати, спускаючись з дахів на тросах. Ситуація не дуже, але ми впораємося, у нас просто немає іншого виходу.

Антуан в цей час виплітав якесь заклинання. Напевно, намагався знову зняти невидимість, як того разу, біля будинку Мікеля. Сподіваюся, він поспішить із цим.

Я мав рацію. Минуло кілька секунд, і з наших супротивників злетіла невидимість. Але це не принесло полегшення, виявилося, що супротивників у кілька разів більше, ніж нас. І це справді були дроу. Вони віртуозно володіли своїми клинками, ухиляючись від усіх наших атак, і атакуючи у відповідь.