Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Виявилося, що Калеб не бачив, хто на нього напав, бо його спершу вдарили по голові, підкравшись із-за спини. Від удару він втратив свідомість і тоді його почали безжально гамселити ногами.

Залишивши нашого бідолашного товариша в надійних руках лікарів та цілителів, ми всі разом пішли в нашу з Крістіаном кімнату, щоб вирішити, як помститися друзякам Круція.

Інших підозрюваних у нас не було, бо Калеб товаришував з усіма кадетами, окрім вухатого негідника і його прихвоснів.

- Давайте спіймаємо цих виродків та  віддубасимо так, щоб вони на тиждень у госпіталь потрапили, - запропонував Тім.

- Можна, але в такому випадку ми самі схопимо якесь мало приємне покарання, - зауважив Крістіан.

- Друзі, у мене є ідея, як помститись цим йолопам і самим не потрапити в халепу, - промовив Алекс, хитро посміхаючись.

- Що за чудова ідея прийшла у твою світлу голову? - Запитав Дрейк.

- Пам'ятаєте, хлопці, як ми з вами минулого літа випили зілля забуття, а потім додали до нього віскі для повного щастя? - поцікавився Алекс

- Таке забудеш... Від такого шаленого коктейлю ми стали геть дикими та неконтрольованими і влаштували справжній погром в барі. Його господар досі молиться усім богам, щоб ми до нього більше не завітали... Тоді ми потрапили до в'язниці і це дуже не порадувало наших батьків, - згадав Кріс і посміхнувся.

- Я, здається, зрозумів, куди ти хилиш... А це може спрацювати... Тільки от де нам взяти зілля забуття і віскі? Доведеться чекати вихідних, - промовив Тім.

- Що таке зілля забуття? - запитала я, тому що досі про нього нічого не чула.

- Це наркотичне зілля, - неохоче пояснив мені Крістіан.

- Ви і наркотики вживали?!  Чим ви думали, коли робили таку дурницю? - Обурилась я.

- В житті треба все спробувати, - заявив мені Алекс.

- Якщо так, то я теж якось спробую це ваше наркотичне зілля, - промовила я.

- Не доросла ще до дорослих розваг, - невдоволено пробурчав Дрейк, суворо дивлячись на мене.

- Зілля забуття я беру на себе. Старшокусники навчили мене тому, як відкривати портали, щоб охорона академії не помітила. Я знаю, де його дістати, - заявив Алекс.

Тільки зараз я зрозуміла, що маги - портальщики - дуже небезпечні. Особливо такі обдаровані, як Алекс. 

- Я займусь алкоголем. Знаю, у кого із старших кадетів можна розжитись цим добром, - сказав Дрейк.

- Я можу домовитись з працівниками кухні, щоб ті додали в чай тим кретинам ваше зілля. Там всі люблять Калеба, як рідного, тому з радістю допоможуть за нього помститись, - промовила я, уважно всих роздивляючись.

- Залишилось лише придумати, як їх напоїти віскі, - зауважив Тім.

- Це не проблема. Під дєю зілля з ними легко буде домовитись... Якщо не вдасться, то силою напоємо, - впевнено сказав Дрейк.

- Завтра втілимо наш план помсти у життя. Сподіваюсь, що нам все вдасться і ці потвори отримають по заслузі і осоромляться на всю академію.- промовив Алекс.

Ми всі на це сподівались, бо дуже хотіли покарати негідників, що так підло вчинили з Калебом.