Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Увесь день я провів у госпіталі в компнії набридливої медсестри і різноманітних компресів. 

Лише увечері мене погодились відпустити. Довелось пообіцяти лікарям, що я буду дуже обережним і приходитиму вчасно на всі процедури.

Зайшовши у свою кімнату, я відразу помітив Аманду. Вона сиділа на  ліжку з купою книг і конспектів. На мить я завис, задивившись на дівчину. Тільки зараз я зрозумів, що вже встиг скучити за нею за той короткий час, що ми не бачились.

- Привіт, зубрило!

- Привіт. Рада, що тебе вже виписали із госпіталю. Як ти почуваєшся?

- Мені вже значно краще, але ти все ж маєш піклуватись про мене поки я остаточно не одужаю. Тому облиш на деякий час свої книги і зроби мені чаю. Після всих тих ліків  мене жахливо мучить спрага.

- Який же ти нахабний, Дрейку, - промовила Аманда, але все ж зайнялась чаєм.

Зробивши дві чашки чаю, одну з них вона віддала мені.

- Звідки у тебе такі синці на руках? - Запитав я.

- Вчора у мене було індивідуальне тренування із професором Фобосом. Виявилось, що цей старигань дуже сильний та небезпечний супротивник, не дивлячись на його вік. Уявляєш, він навіть мене похвалив і сьогодні на ранковому тренуванні більше не знущався.

- Схоже, що він оцінив твої таланти і старання. Чесно кажучи, я захоплююсь твоєю впертістю і сміливістю.

- У мене зараз галюцинації чи ти справді це сказав?

- Я справді вважаю, що ти неймовірна.

- Я запам'ятала твої слова і пригадаю їх тобі тоді, коли ти знову будеш з мене кепкувати...

До нас в кімнату забіг, дуже занепокоєний, Алекс.

- Калеб зник! Його ніде немає, - схвильовано повідомив він.

- Ти шукав його на даху? Він там любить спостерігати за зорями? - Поцікавилась Аманда.

- Шукав... Я вже всю академію і гуртожиток оббігав. Ми мали з Калебом тренуватись, але він не прийшов... Ніхто з хлопців його не бачив. Він наче крізь землю провалився.

- Ми теж підемо його шукати. Не міг він ось так зникнути, нікого не попередивши, -  сказала Аманда, вдягаючи куртку.

Найменше всього я зараз хотів займатись пошуками селюка, але робити було нічого, бо він все ж був нашим товаришем і хорошим хлопцем.

Ми з Амандою, Тімом і Алексом обшукали кожен закуток в академії, але Калеб ніби випарувався.

Аманда виглядала дуже схвильованою і постійно кусала губи, нервуючи.

Мені зовсім не подобалось, що вона так переймалась через іншого хлопця, але я не хотів, що вона непокоїлась, тому вирішив докласти всих зусиль, щоб знайти Калеба.

Я роззирнувся довкола, думаючи, де ми ще не перевіряли.

- Є ще одне місце, куди ми не заглядали, - пригадав я і побіг до купальні, з якою я вже мав нещастя познайомитись. Всі інші кинулись за мною слідом.

Алекс і Тім підняли кришку люка, а я присвітив туди ліхтарем.

- Там хтось є! - Закричала Аманда.

Алекс швидко спустився в яму

- Він тут, але в дуже поганому стані! - Крикнув він.

Спільними зусиллями, ми витягли Калеба з купальні і понесли до госпіталю.

Хлопець був ледь притомний і жахливо побитий.

- Дізнаюсь, хто з ним це зробив і вони у мене пожалкують, що на світ народились, - пообіцяв Алекс.

Особисто я підозрював друзів Круція. Коли я озвучив свою думку, всі інші зі мною погодились.