Читати книгу - "Під лапою Вовка, Ріна Март"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ти і твої козаки зобов’язуються допомогти мені у наступних битвах.
- На який період?
- Поки я вас не відпущу.
- На який період?
- Ти почув мене.
- На який період, мій принце? – знову повторив Сірко. - Ми не раби, щоби воювати за кусень хліба до самої погибелі. Рабів до раю не пускають. Тому очікую від вас зваженого рішення, як і подобає воєначальнику такого рівня. – після цих слів Іван легенько вклонився та вийшов з кабінету, не питаючи дозволу.
Луї, попри шквал емоцій всередині, всміхнувся у вуса. Цей несамовитий козак, попри усі його дивацтва, надто вже імпонував йому. Бачив він у ньому людину свого рівня. Людину, для якої честь і слава понад усе. Дарма, що видирає з нього гроші за найманство. Старається не лише для себе, а й для своїх підлеглих, а це ознака хорошого командира. Взявши до рук срібний дзвіночок, він легким порухом руки задзеленчав у нього. Через кілька хвилин увійшов один з охоронців:
- Викликали, ваша милість?
- Поклич де Брежі, він має бути десь тут, у Версалі. Маю обговорити з ним одну справу.
Охоронець вклонився:
- Буде виконано. Я можу йти, монсеньор?
- Так, ступай.
Охоронець, брязкаючи важкими латами, вийшов з кабінету.
А вже наступного дня між принцом Конде та Іваном Сірком був укладений інший договір, згідно якого половина коштів була виплачена козакам, за що козацькі старшини та тисяча вершників залишаються у Франції ще на два роки. Таким чином Чорнота та Ганжа відпливали з побратимами тим же курсом, яким сюди прибули, тоді як Сірко з Воронченком залишаються у Франції, щоби продовжувати воювати за чужоземницькі інтереси. Як би не боліла душа у Сірка, як би не хотілося йому побачити милу Україну, вдихнути її свіже повітря, милуватися цими безкрайніми зеленими луками, та він добре розумів – не піди він на такий нелегкий компроміс, Луї схитрує і виборе для себе ще більше привілеїв, залишивши козаків ні з чим, як тих рабів неключимих.
Сірко думав, що поставив крапку у своїх французьких пригодах, та готувався до відплиття. Проте, як показала історія, це був лише початок. І хто зна чим закінчиться його ця французька оказія і коли він побачить рідний берег.
Любий читачу, якщо тобі подобається моя творчість. напиши про це у коментарях та постав уподобайку. Це надихне мене писати ще краще для тебе ))
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під лапою Вовка, Ріна Март», після закриття браузера.
