Читати книгу - "Дворіччя. Книга українця"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Українська мова є архетипною. Поняття архетип прийшло у вжиток з аналітичної психології великого мислителя Карла Густава Юнга. Це психічні залишки досвіду предків — всезагальні образи поведінки та мислення; структура, в якій відображено досвід життя всього роду. Це велике колективне підсвідоме. Архетипи допомагають культурам постійно відтворювати своє минуле, черпати життя із власних джерел. Втрата архетипів означає смерть народу.
«Для більшості людей мова є лише засобом комунікації. І лише для окремих творців стає засобом пізнання Слова й Абсолютної Ідеї. Тому важливо, якою мовою людина мислить: Архетипною чи похідною від неї. Наявність Архетипної мови є достатньою умовою для збереження і роду, і Архетипу в Культурі». (Орест Хмельовський).
Українські духовні пошукувані переконані: «Ідея України є Божественною і мусить здійснитися неодмінно! Заради її здійснення живемо, мислимо, відчуваємо і трудимося».
Вершини української мислі кажуть, що саме слово ІДЕЯ, як буквопис, є словом-первнем і українською мовою прочитується як І-ДЕ-Я, де перша літера є числовидом 1 (Один), що на Кирилиці означає Аз (Бог). У прямому прочитанні зліва направо цей видообраз означає запитальне — відношення людського Я до Бога, а в зворотньому прочитанні отримуємо відповідь: Я є Добром Одного. Бог творить людину для її і свого добра (утвердження). Як же Він творить? За образом Своїм! Тож Людина є образом Ідеї. Тому все те, що вона Образотворить (виражає як Божественне), — Слово, Середовище чи Дія, є Ідеотворчістю.
Український Бог дарував нам рідну мову як необхідну і достатню умову збереження народу! «Роде наш красний, роде наш прекрасний...»
«Прорветься Слово, як вода».
«Визначте значення слів — і ви позбавите людство більшості оман». (Рене Декарт). Цю геніальну думку французького ученого, автора лаконічної формули «Мислю — значить живу!», проілюструємо простим прикладом: визначимо значення українського слова РАНОК.
Користуючись вже відомими досягненнями нашого буквопису, читаємо: PA — НОК. РА — це Сонце (у давньоєгипетській міфології так звали Бога Сонця). Три останні букви прочитаємо у зворотньому напрямку — справа наліво. Вийде — КОН. Отже, українське слово РАНОК каже нам, носіям української мови: Сонце вже на кону, тобто зійшло!
Так само слово РАДІТИ каже нам, що ми — Діти РА, діти Сонця, сонцепоклонники. А слово ГРІШНЕ хоче нам пояснити, що гроші — це від Лукавого. Слово хоче бути почутим! Вслухаймося у слова української мови.
(Не має аналогів в інших мовах дивовижне українське слово немовля. Російська, наприклад, каже младенец, грудной ребёнок. Це вже зовсім не той аромат!)
Усе Твориво — один гігантський текст. Він звучить як музика сфер. Людина — також книга, яку можна читати. Навіть вода має пам’ять і здатність самоочищуватися. Людина також повинна самоочищуватися, шукати найвеличнішого Друга в собі. Поза собою Його знайти неможливо! Неможливо знайти Його і поза Словом! І про це знав Тарас Григорович Шевченко:
Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!.. Знать, од Бога І голос той, і ті слова Ідуть між люди! Це наше слово. Жить йому повіки. Народ всевічний. Слово — наш народ.
Так каже Микола Вінграновський.
***
Мудрий німець фон Гумбольдт помітив, що «різні мови — це не різні позначення одного й того самого предмета, а різні бачення його». Наш видатний мовознавець Олександр Потебня у своїй праці «Мова і народність» зазначив: мови «суть засоби перетворення початкових домовних елементів думки і тому можуть бути названі засобами створення думки». Більше століття тому він писав: денаціоналізація «зводиться до поганого виховання, до моральної недуги: на неповне використання наявних засобів сприймання, засвоєння чи ослаблення енергії думки, на гидоту запустіння на місці витіснених, але нічим не замінених форм свідомості, на ослаблення зв’язку підростаючих поколінь з дорослими, що замінюються лише кволим зв’язком із чужими; на дезорганізацію суспільства, аморальність, спідлення».
Ніби про наші лихі часи сказано! Справді, якщо правдиве Боже Слово творить світ, то спотворене слово його спотворює. Вічний і таємничий, відомий лише Всевишньому, код творіння усього через Слово працює на всіх рівнях — від космічного до генетичного! А «людина та людство існують у світі для того, щоб співпрацювати з еволюцією» (Микола Реріх).
І нема якогось одного — «обраного» чи «вибраного» — народу! Всі народи, великі і малі, на третій від Сонця планеті Земля — обрані. Бо кожна людина создана Творцем за образом і подобою своєю, а народ — це не абстракція якась, а живі люди.
...Народ не вибирають. І сам ти — тільки брунька на його гіллі. Для нього і живуть, за нього і вмирають, ох, не тому, що він — найкращий на землі!
Це рядки з поеми Ліни Костенко «Циганська муза» про першу ромську поетесу Папушу. Унікальна людська доля! Папуша (Броніслава Вайс) жила у Польщі. Їй забороняли писати вірші в циганському таборі. Вона втекла і писала. Друком вийшло три збірки Папуші, одна прижиттєва і дві, вже коли її не стало.
...Мене однаково хвилюють і єврейські народні мелодії, і циганські наспіви Пабло Сарасате. А найбільше — українська народна пісня! Жартівлива і трагічна, весела і сумна... Великий німець Гердер у своїй книзі «Голоси народів у піснях», писаній ще у дев’ятнадцятому столітті, захоплювався українськими народними піснями! 1845 року Ф. Боденштедт переклав німецькою мовою збірочку українських
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дворіччя. Книга українця», після закриття браузера.
