Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший 📚 - Українською

Читати книгу - "У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший"

298
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший" автора Андрій Хімко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 203
Перейти на сторінку:
напередодні Великодня Чигиринський повітревком: Юхим Гудзенко, Йосип Солонько, перший голова комнезаму Денис Мищенко та коливній матрос Михайло Брайко, названий у Чигирині Мічманом, разом із присла­ними з Москви “гепеушниками”: Ленським, Чубіним, Рибаком, Вербовецьким, Майбородою, Розенманом і Орловим під чільством Бергавінова та черкащанами: Шерстюком, Тищенком, Новиковим, Рябоконем і Вероб’ївською при шостій уже сутичці з отими холодноярськими ота­манами були розігнані і ледь не побиті,  а Сергій Бергавінов – поранений. Чигирин і Чигиринщина стали відомі особисто навіть Ленінові. Їх ленінська приманка: земля, заводи і фабрики не цікавила, вони воліли бути господарями, владарями і розпорядниками всього життя тут, як намісники...

Левко, що звідкись досконало знав про це, розповів також, що перед їхньою зустріччю Ленський і Бергавінов були нагороджені Калініним орденами Червого Прапора і золотими годинниками.

-Як бачимо, добру розвідку має ГПУ і ВЦВК у Москві, коли вже за якийсь півмісяць присилає нагороду, - закінчив він мову, явно вдово­лений, що сказав щось важливе, ще невідоме присутнім.

Після осудливої згадки Карпом про Всеукраїнський з’їзд вільного козацтва в Чигирині і виборне призначення генерала Скоропадського його зверхником з осідком у Корсуні, Левко і Явдоким перевели мову на головкома Миколу Дерещука і дії Запорізького корпусу в Уманщині, Залізну дивізію Шаповала, Шандрука та Удовиченка у Вапнярці і Томашполі, на Данила Терпила-Зеленого. Присутнім жінкам були не до вподоби і вони, і оповідь Карпа про голів міністрів Кубанського Краю Василів Іваниса та Шамрая, а Пилипа – про Чорноморський Кіш під Ірпінем, бо оповідачі огероювали то одного, то другого, що було в той час особливістю майже кожного учасника і першого, і наступних чигиринських полкових червонокозаків.

-То ви даруйте, Кузьмо Сидоровичу, за Леніна, як вождя світової революції, чи проти? - вклинилася в Пилипову мову Леся.

-Твоє питання, Лесю Яремівно, не однозначне, - зітхнув і задумався на мить Таран. - По-перше, Ленін ніколи не був вождем світової революції, а лише її підбурливим виразником, бо революцію творять народи, а не люди. Це твердження апологети російщини почали вводити в обіг, щоб надати їй людське лице, спаплюженій революцією російщині. По-друге, Ленін, як і інші соціалісти-росіяни та неросіяни, ішли поряд революції, яка започалася з України, викристалізувалася в ній, як колонії, і вигодувала її. Вони лише пристосовувалися до подій, фіксували їх по-своєму, трактували і висвітлювали в “Искре” бажане, як дійсне, і тим виграли бої та зберегли надалі існування імперії.

-То й Маркса ви тепер не шануєте? - докинула Килина, вражена словами Тарана.

-Чому ж, шаную належно, але не гамузом і взагалі, а зокрема, - вернувся він до попереднього питання. – В Ленінові я бачу дві особи: одну – до жовтневого путчу-перевороту, другу – по ньому, коли монархо-імперським середовищем духовного самодержства він був змушений іти до прийняття того, як єдиної можливості і єдиного методу дій до влади, бо всі інші були менш брехливими і згубними для рятунку монархії-сатрапії і вели до її повного знищення, як провідної держави, спроможної продуктивно тоді вижити. Ленін лише перелицьовував Маркса та натягав на великоімперську колишню колодку, то криючи її ганьбою і палицюючи, то канатоходно хвалячи народ, що гейби не має бажання слугувати царатові, хоч і слугував, найпаче в загарбаннях та поневоленнях інших народів, то врешті топлячи імперську змістовно-п’яну суть у деклараціях і словесних еквілібристиках, прикриваючи шовінізм класовістю, осудами в догоду інонародам, як рушійній силі революції. Переїзд уряду з Петрограда в Москву, як і організація його в Україні, в Харкові, були переводом великоімперського воза із революційних колій на проросійсько-великодержавні. Показовим у цьому є і конгломерат генсека ЦК Джугашвілі-Коби-Сталіна, який почав свою діяльність із уболівання за інонаціональні питання в імперії, а сьогодні, змушений обставинами і середовищем, переходить на імперсько-“класові” позиції…

-Чи передачу землі селянам, а фабрик і заводів – робітникам ви також засуджуєте?- вражалася висловами Тарана Леся.

-Чому ж, навпаки! Схвалюю, але тільки як методу направити і повести ними, облудними, наш люд у червонокозаки, а використавши його в бороть­бі за великоросійське панування, розформувати і вернути рештки від функцій відстоювання прав краю і народу до суто шкурних, землевласних. І те сказати, що землі і надра, фабрики і заводи оголошені державною власністю, а держава в нас тепер ота ж єдиноросійська, хоч і прихована поки-що. Отож, вони роздані тимчасово, чужі і фіктивні, як і КП(б)У - тільки ланка, кільце у ланцюгові РКП(б), а відтак і дії її по суті не її, а так званої диктатури пролетаріату, то пак московські, велико­державні.

Запанувала мовчанка. По цій мові Кузьма Сидорович запропонував при­сутнім подивитися, трохи розім’явшись, на Карпові і Пилипові штучні грядки на заплаві Тясмину, і компанія ожвавленою юрбою направилася із двору у берег, перебуваючи під враженням розмов, а найпаче висловів Тарана.

-Не боїшся, Петрику, що тобі до рота залетить горобчик? – пожартував Явдоким над хлопчиною, який уважно слухав розмови дорослих.

Петрик дійсно не пропустив жодного слова, сказаного старшими, хоч багато чого не зрозумів. Для малого вікрився привабливий світ людськослівного моря у барвах і зблисках. Коли досі захоплювала його словами Леся Яремівна, то від сьогодні зачарував ними його іКузьма Сидоро­вич.

Якось у неділю, прийшовши із церкви, і пообідавши, Карпо приліг на новозроблену лаву на точених ніжках і велів Петрикові читати йому Часослов. Хлопчина, хоч і нерадо, взявся  читати, бо знав уже і його напам’ять, і навіть окремі глави Біблії. Та в хату негадано навідали­ся Левко і Явдоким. Цього разу їхній прихід був і хлопчині неабияк цікавим та бажаним, бо прийшли вони вдвох, а не поодинці. Петрик був навіть невдоводеним, коли батько, запросивши гостей всідатися, відпровадив його погуляти, ще й тому, що заборонений плід  смачніший. Він, поклавши ображено Часослов на місце, неквапом вийшов.

-Невтомний ти, Карпе, чоловік, бачу, - оглядаючи нові лави і табу­рети, озвався Явдоким. - Ще недавно в тебе було голо-голісінько в хаті, а тепер, бач, ще кращі штуки повистругував, ніж ті, що продав.

-Та ж пройшло цілих три місяці по тому, - заперечив господар.

-А стола ж чому не майструєш? - це знову Явдоким.

-Буде стіл, то доведеться щось ставити на нього гостям, кхе-кхе-кхе, - припрігся з відповіддю Левко, жартуючи. - А так,

1 ... 32 33 34 ... 203
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший"