Читати книгу - "Зірка, або терористка, Марина Меднікова"

— Ти пристав на пропозицію?

— З тобою нецікаво розмовляти. Ще запитай, про що ми торгувалися.

— Не запитаю. Бо знаю. Йдеться про арешт однієї людини.

— Ловко. До речі, я навів довідки. Цей арештований хлоп — багатенький і небезпечненький Буратино. Екс-воїн, ексспецназівець, екс-власник приватного детективного агентства, нинішній власник начебто цивільної охоронної фірми. Бачу клієнта, якого можна посмикати за дійки.

Знову заграв «Титанік».

— Зателефонуй мені за п’ять хвилин додому, — Зірка вимкнула мобілку і вибігла.

— А ковбаса? — заволав Олег.

— На свої срібляники купиш.

Дзвінок у квартирі не забарився.

— Щось із Сарою? — Їй краще.

— Ти мене налякав.

— Небезпека минулася. Дороті каже, завтра забере додому.

Я заборонив. Нехай побуде в шпиталі до з’ясування вашої ситуації. Я прослухав автовідповідач, навіщо ти мене розшукувала?

— Дізнайся, де, в якій сфері застосовується хімічна сполука барбізон родини телуридів. Якомога швидше. На позавчора.

— Не зрозумів.

— Так кажемо, коли наголошується терміновість завдання.

— Йєс, ідіома. Хочу тебе попередити — посол зробив запит у міжнародну організацію «Лікарі без кордонів». Вони просять ваш уряд дозволити приїзд групи токсикологів з спеціально обладнаним літаком. Ваші — мовчать. Посол попросився на прийом до Президента. Три трупи за тиждень.

Можливо, початок невідомої епідемії. Посольство дістало дозвіл на негайну евакуацію в разі потвердження нашими експертами. Ми не дивуємося, чому мовчить медична академія. Про алопецію у Чернівцях теж мовчали, допоки хвороба не поширилася. Врешті — то була ваша справа. У нашому випадку, даруй, ні. Всі діти дипломатичного корпусу ізольовані. Карантин триватиме, доки не з’ясуємо до решти.

Продиктуй по літерах назву твоєї хімії. Записав. Не секрет — навіщо?

— З Сарою справді все гаразд?

— Я з нею сьогодні розмовляв по телефону. Сміється, нагадує тобі про перукаря. Ти не відповіла мені.

— Виконаєш моє прохання — дізнаєшся. Бай.

Бойко Георгій, 16 років, температура 37,6. Стан середньоважкий. Проведено тестування на барбізон, експрес-аналіз за Бромбергом показав наявність цієї високотоксичної речовини.

Застосована інтенсивна терапія з антидотами.

Марія Горда, 16 років, температура 37,3, Стан середньоважкий. Проведено тестування на барбізон, експрес-аналіз за Бромбергом показав наявність цієї високотоксичної речовини.

Застосована інтенсивна терапія з антидотами.

Король Валентина Валентинівна, 50 років, надійшла з симптомами гострого отруєння. Померла. Розтин і експресаналіз за Бромбергом показали наявність барбізону.

Нечисленна жалобна валка повільно розтікалася поміж надгробків до ями, де на неї вже чекала металева табличка, косо встромлена у високий глиняний бруствер. На недбало поквецяній сріблянкою чорно й криво зазначалося: від сьогодні тут могила Король Валентини Валентинівни. З принесеної світлини дивилася повновида, в ясних кучериках усміхнена жінка. Слідча Кулик і Стас стояли осторонь.

Зірка вкинула жменю землі на домовину, відступилась. Їй на груди впала Лідія. Зарюмсана, чорна хустка з’їхала на плечі, ридала голосніше за нечисленних родичок покійної.

— Ми, — схлипувала, — ми щойно помирилися… я вибачилася… вона мені пробачила.

Зірка відсторонилася, пішла до стежки. За нею — слідча.

— У мене до вас розмова, — сказала Кулик.

— Сідайте в мою машину, підвезу, — Зірка попрямувала до «жозі».

Вмостилися, рушили.

— Вас куди?

— До прокуратури, там і поговоримо. Ви вправний водій.

— Я вас підвезу, але не зайду — у мене урок. Я вже знаю, де застосовується барбізон. Далі — ваша робота.

— Слухаю. — Єдина галузь застосування барбізону в мирних цілях — геологія. Єдине місце, де його можна дістати, тобто, де він є, — лабораторія геологічного інституту.

— Звідки знаєте? — Кулик занотувала у записник.

— Не гайте часу. Мабуть, вас зацікавить, як речовина суворої звітності опинилася за межами лабораторії.

— Свої обов’язки я знаю.

— Мені так не здалося.

Кулик за життя не навчилася зграбно виходити з авта. Що називається — вилазила. Виборсувалася з дверцят, пихкаючи і намагаючись не зачепитися кишенями за ручки. Під поглядом Зірки уперше поставила це собі на карб. Спересердя занадто хряпнула дверцятами.

Тривожні очі жінки виказували занепокоєння, втім зрозуміле в цьому приміщенні.

— У двох фігурантів знайдено і вилучено смертельну хімічну речовину — барбізон родини телуридів. Вона використовується в єдиній установі — вашому інституті. І лише в лабораторії, де ви працюєте. Як ви можете пояснити факт зникнення з лабораторії цієї речовини?

— Я… ніяк не можу… Нічого в нас не зникало.

— Хто має доступ до роботи з барбізоном? Ви? — І ще Максимова — позмінно.

— Виходить — ви чи Максимова вбили трьох дітей у віці шістнадцяти років і двох дорослих, тридцяти восьми і п’ятдесяти років. У них виявлено в організмі сліди барбізону.

Так само в усіх ліцеїстів, які зараз лежать у лікарні.

Жінка зблідла, ледь помітні веснянки стали яскравими цятками.

— Чому ви мовчите?

— Я… не мовчу, я нічого не знаю, я думаю…

— Про що ви мовчите? І про що думаєте? — випорпувала по слову Кулик.

— Кажуть, ненормальна потруїла школу. Я їй нічого не давала… Коли почула, одразу згадала… — жінка витягла носовика, втерла спітнілого лоба, подивилася на слідчу так, ніби та має зглянутись і відпустити на волю.

— Згадали?

— Я їй нічого не давала.