Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Зірка, або терористка, Марина Меднікова 📚 - Українською

Читати книгу - "Зірка, або терористка, Марина Меднікова"

478
0
10.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зірка, або терористка" автора Марина Меднікова. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 56
Перейти на сторінку:

— Кому?

— Тій, ненормальній.

— А кому?

— Нікому.

— Токсичні речовини приймаєте ви? — І Максимова. — І ви теж?

— На своїй зміні. А на другій — Максимова.

— Коли тара з токсином спустошується, куди її діваєте?

— Ми… повинні її пакувати… і складати для вивозу машиною на спецмогильник.

— Повинні чи пакуєте?

— Повинні…

— Але не пакуєте?

— Повинні, — голос жінки ледь чувся.

Кулик зробила два кроки, закурила, видмухнула синій струмінь у кватирку.

— Питання: куди викидаєте тару з-під отрути?

— Машини не було, у них немає бензину.

— По-складах: ку-ди ви ді-ва-є-те та-ру?

— На смітник, — вичавила жінка.

— Де саме?

— На території інституту невеличкий смітничок. Машина звідти забирає.

— Це про що мовчали. А тепер про те, що ж ви згадали.

— Я… згадала, що та ненормальна колупалася на нашому смітнику.

— Яка ненормальна?

— Що школу потруїла.

— Звідки ви її знаєте і чому певні, що то була саме вона? — Її всі знають. Ну, взагалі. Вона примітна.

— Чому ж, дізнавшись про нещастя в ліцеї, не прийшли до нас і не сказали про свій смітник. А тепер Голуб затруїла на смерть ще одну людину, не чули?

— Яка Голуб? — жінка звела на слідчу погляд.

— Ваша ненормальна.

— Вона не моя.

— Підпишіть протокол допиту.

— А що… мені буде? — жінка, не читаючи, поставила підпис, увіпхнула носовика до сумки, але з кабінету не вийшла.

— Через вашу злочинну халатність і мовчання загинули люди. Загинули діти.

— Я… можу йти?

— Можете.

Жінка повернулася до дверей.

— Стривайте, кого з цих людей ви знаєте? — Кулик показала список.

Жінка повільно прочитала його, видихнула.

— Нікого.

— Гаразд. Себто кепсько. Ви — вільні.

Свідок вийшла, Кулик зняла слухавку.

— Станіславе Павловичу, негайно дайте мені все, що ви зібрали на Шушунову Світлану Максимівну, лаборантку геоінституту. Де працювала, ким, скільки часу.

— Занесу. Я з першим обшуком у Голуб лоханувся.

Побачив торбу її смердючу, мало не знепритомнів. Другий обшук показав, що саме в торбі Голуб тягала колбу з барбізоном. А ми як ідіоти всю квартиру облазили. Винен, Тетяно Іванівно, я — віслюк.

— Проведіть слідчий експеримент. Перевірте, чи можна з вікна лабораторії, де працює Шушунова, побачити смітник у дворі, вирізнити на ньому людину і розпізнати її.

— Сьогодні — п’ятниця, час че, — урочисто виголосив Стас на порозі кабінету Кулик. — Вбирайтеся у бронежилет і короткими перебіжками просувайтеся в бік начальства, воно чекає на нашу версію.

Криворучко роздивлявся підлеглих, наче вперше. Кулик без запрошення сіла, витягла сигарети, закурила.

— Струнко! — гарикнув вареник.

Стас виструнчився, схаменувся, зніяковів. Кулик ані руш.

— Я дав тиждень для створення версії. Як ви його використали? Я — плідно. Читав, насолоджувався, — Криворучко кидав на стіл перед Кулик газети, чималу купу.

— Самі заголовки: «Смерть чатувала в ліцеї на дітей сильних світу цього», «Четверо в могилі, хто наступний», «Обітниця злочинного мовчання медиків». А це про нас — «Слідство ведуть не «знатокі». Я не знав, що створення негативної громадської думки навколо правоохоронних органів — ваше хобі. Мене влаштує, якщо ви негайно доповісте про результати своєї натхненної праці.

Стас глянув на Кулик і видобув з теки кілька папірців.

— Ось.

— Що?

— Плоди.

Криворучко пробіг очима папірці. Раптом осміхнувся.

— Уже краще. Можете, коли схочете. Закінчуйте, не баріться.

У приймальні секретарка подивилася на слідчу групу як на гладіаторів, що живими виходили з арени з левами.

— Тетяно Іванівно, дати вам цукерочку?

— Бажано з бойовою отруйною речовиною.

— Це вам щойно передали, — секретарка простягнула газету з червоним підкресленням.

— «Лист до редакції, — прочитала Кулик. — На численні заяви до прокуратури я, мати дитини, що трагічно загинула, не одержала жодної посутньої відповіді. Я не хочу, щоб убивця через бездіяльність слідства знову скоїв злочин…».

Кулик подивилася на Стаса.

— Я давав відповіді. На всі листи. Можна перевірити в канцелярії.

— А що ви подали Криворучкові?

— Струнку й глибоко ешелоновану версію про скоєння злочину такою собі Голуб, за якою дурка всі очі виплакала. А знаряддя злочину вона взяла на сміттєзвалищі геоінституту.

Голуб зробила це не з власної волі — стала маріонеткою у чиїхось руках…

— Ходімо.

— Продовжуйте, — сказала в кабінеті Кулик.

— Тетяно Іванівно, я лякаюся, коли ви мені говорите «ви». — І правильно робите.

— У нас немає доказів проти Симчич, — палко заговорив Стас, — але є мотив, це вже щось. Криворучко…

— Ще раз з твоїх вуст я почую прізвище Криворучка!

— Мовчу, мовчу, вже ніхто нікуди не йде.

— Хтось не тільки йде, а біжить, летить до геоінституту, все ретельно перевіряє. І я навіть знаю, хто це.

— Тетяно Іванівно!

— Станіславе Павловичу, я не піду з роботи, доки не дочекаюся.

— Мушу бути відвертим.

1 ... 33 34 35 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зірка, або терористка, Марина Меднікова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зірка, або терористка, Марина Меднікова"