Читати книгу - "Не моя проблема, Наталия Згама"

- Шон відмовився з тобою працювати. Це теж логічно, правда? Йому не потрібні психічно нестійкі моделі.

- Я впораюся без них.

- Всі мої зусилля пішли нанівець, Емілі! - підвищуючи тон говорить мати. - Ти зіпсувала абсолютно все, до чого ми прагнули і чого досягли! Хто тепер захоче тебе знімати?

- Ми вже говорили про це на виставці, мама. До того ж, є ще Лукас.

- Схоже, тобі там і місце - серед недосвідчених студентів. Я для тебе протоптала таку дорогу ... - цідить вона роздратовано, встаючи зі стільця, ніби не в змозі зараз сидіти спокійно.

- Я не хочу це обговорювати. Мабуть, це не моє ... Я не хотіла все псувати, але і жити так, як ти запланувала, не можу.

- Нісенітниця собача! - кричить Регіна. - Ти просто виявилася такою ж бездарністю, як і твоя сестра!

- Джанет не бездарність. - я говорю швидше втомлено, ніж зі злістю чи образою. Я абсолютно спустошена і розбита. Мені нічого не хочеться.

- Мені це набридло. Що тепер робити? Пропонуєш починати спочатку? Шукати нових спонсорів, замовників, продюсера?

- Ні. Не турбуйся більше про це. Я впораюсь сама.

Регіна починає реготати.

- Сама? Так на що ти спроможна з таким характером, Емілі? Без мене ти - ніщо!

- Це не правда! Я досягла багато чого сама! Мене знімали тому, що я добре передавала настрій перед камерою, вмію подати себе і річ, яку рекламую. Будь я бездарністю, ніхто б мене не замовляв! - трохи заводячись, протистою її образливим коментарям.

Але Регіна, здається, навпаки заспокоїлася.

- Що ж. Якщо тобі моя допомога не потрібна, то можеш почати працювати сама.

- Спасибі. Я впораюсь.

- Це вже твої турботи. Але ти мене не дослухала. Я хочу, щоб ти поїхала звідси і спробувала, що таке жити самостійно, без підтримки. Будеш сама знаходити собі замовлення і власне житло.

- Житло? - перепитую, сидячи в виразному шоці. Десять хвилин тому я сама хотіла втекти, але здоровий глузд переміг, і я вирішила довести справу до кінця. А тепер власна мати мене виганяє?

- Звісно. Ти не цінуєш того, що я тобі дала, - значить настав час крутитися самій. Я не потерплю такої відвертої невдячності. Ти й гадки не маєш, чого мені коштувало підняти тебе на ноги! Так що дам тобі тиждень на збори. Можеш забрати все, що хочеш - я ж не нелюд, щоб залишати тебе ні з чим.

- Чудово. Значить, ти мене просто вирішила вигнати?

- Замовкни, Емілі! Ти поводила сьогодні себе, як дитина, довівши цим те, що не готова працювати серйозно. Ти піддаєшся емоціям, ганьбиш мене перед усіма! Я не буду такого терпіти. Даю тобі час перебратися до наступного понеділка. На цьому все. У мене голова розболілася!

Мама виходить за двері, а я залишаюся сидіти і думати. Куди я повинна перебратися? Потрібно завтра поговорити з Ольгою і попросити пожити в її заміському будинку. Все одно там ніхто не живе, і вони рідко його відвідують. Буду платити за комунальні послуги, що вже не так накладно, як зняти житло цілком. Це на даний момент був би ідеальний варіант. Мені не дуже хочеться напрошуватися, але вибору особливо немає. Дівчата знають мою ситуацію, і завжди хотіли допомогти, чим могли, а я завжди відмовлялася. Тепер доведеться попросити ...

Весь вечір я мучуся роздумами, а ніч проходить практично без сну. Вранці пропускаю своє тренування з пробіжкою, вирішую довше полежати на ліжку. Мама нічого не говорить за сніданком, і ми в повному мовчанні беремося за їжу. Навіть Марта поводиться сьогодні тихо, намагаючись не показуватися з кухні.

Далі я за сценарієм збираюся і виходжу. Добре, що у мене є машина. Її Регіна у мене не зможе забрати, тому що гроші на неї заробила я сама.

Близько університету мені відразу щастить, і я зустрічаю Ольгу. Зазвичай у неї лекції проходять в іншому крилі, і ми бачимося трохи рідше, ніж з Теа і Шейл, тому вважаю справжньою удачею відразу ж запитати у неї про житло. Вона помічає мене і привітно махає рукою.

- Привіт. Ти сьогодні раніше звичайного.

- Привіт. Вирішила поїхати відразу з Джаредом. Ми вчора захотіли залишитися ще на ніч за містом.

- Я хотіла з тобою поговорити про дещо.

- Звісно. Все добре? А то ти сьогодні виглядаєш втомленою.

- Погано спала. Мені не дуже зручно просити про таке, але ...

- Ем, ти можеш просити мене про що завгодно, ми ж подруги! - турботливо каже Ольга, і я знову радію з тому, що у мене такі чудові друзі.

- Загалом, я вчора дуже посварилася з Регіною через те, що втратила свого продюсера, і вона мене вигнала. Я подумала про те, чи не могла б на час оселитися у вашому з Джаредом заміському будинку? Звичайно, я буду платити і ...

- Так, стоп! - вона піднімає долоню, зупиняючи мене. - Тебе мати вигнала з дому?

- Так.

- Ось же, стерво! - не стримуючись, обурюється подруга. - Вибач. Просто я не розумію ваших відносин. Мені дуже шкода, Ем.

- Все в порядку. Просто я не можу витратити всі свої заощадження на знімання житла, а у тебе могла б просто покривати витрати за комунальні послуги і необхідні дрібниці.

- Це взагалі не обговорюється! Звичайно ж, живи, скільки завгодно! Так навіть краще. Буде хтось доглядати за будинком! Тільки ...

- Що?

- Мені здається там на місяць зупинився Джеймс. Джаред йому дозволив ... Якщо тебе це не буде напружувати, то можеш зайняти будь-яку іншу кімнату. Будинок же великий. І там є басейн! - Ольга каже так, ніби намагається мене переконати.

- Мені страшенно пощастило, що ти у мене є! Спасибі! Не знаю, як тобі дякувати, правда.

- Перестань. Ти ж знаєш, що ми там не живемо.

- Все одно це трохи ніяково.

- Без проблем, Ем.

Ми обіймаємось, і я передати не можу, наскільки вдячна їй. Правда те, що там живе Джеймс стає для мене легким шоком. Поняття не маю, як ми з ним зживемося. Не дуже хочеться спостерігати за тим, як він приводить подружок на ніч в сусідню кімнату ... А що, якщо туди приїде Кріста?

Коли я йду на лекції, то картинки в голові малюються все огидніше і болючіше. Як взагалі сам Джеймс відреагує на те, що я теж буду там жити? І взагалі чи погодиться тепер Джаред, адже Джеймс його двоюрідний брат? Хоча, заради Ольги він погодиться. Стільки всього навалилося, і начебто я бачу якесь рішення своїх проблем на перший час, але чомусь мені страшно. Раптом я насправді така бездарність, якою мене вважає Регіна? Що, якщо мої замовлення впадуть настільки, що я не зможу жити окремо, і, що найсумніше, допомогти сестрі?