Читати книгу - "Жагучі бажання, Ксана Рейлі"

Крізь свій міцний сон почула гучний настирливий дзвінок у двері. Я застогнала та повільно підвелася на ноги. Було не так багато варіантів щодо мого ранкового відвідувача. Можливо, це Алісія чи Ерік? Моє серце забилося трохи швидше від думки, що це може бути Вадим, але він уже тиждень не з'являвся.

Але коли я відчинила двері, то на порозі не було нікого. Натомість біля самих дверей стояла велика зелена коробка. Я напружилася, бо такі неочікувані подарунки лякали мене. Думала, що всередині щось дуже важке, але коробка виявилася досить легкою. Я занесла її до своєї спальні та поклала на ліжко. Трохи вагалася, бо не знала, що чекає на мене всередині. Я дійшла висновку, що це, мабуть, прощальний подарунок від Еріка. Він же думає, що я повертаюся додому.

Зацікавлено та водночас перелякано я потягнулася до коробки. Тремтливими пальцями зняла кришку та голосно ахнула, коли побачила знайому тканину. Кришка випала з моїх рук, а серце миттю почало битися швидше. Я рукою потягнулася всередину коробки та обережно пальцями провела по приємному шовку смарагдового кольору. Мої очі, певно, були схожі на дві великі орбіти, коли я витягнула сукню та почала її роздивлятися. Це була та сама сукня, яку я шила для показу. Але ж її вчора купили так швидко...

Чи... Це було для мене? Її купили для мене? Дихати стало важче. Я приклала сукню до себе, закутуючись у приємну тканину. Усмішка розплилася на моєму обличчі. Я повільно опустилася на ліжко та схопила невелику записку, що ховалася у чорному з золотистими кутами конверті. Моє серце мало не зупинилося, коли я впізнала цей кострубатий почерк:

«Я не знаю жодної іншої жінки, якій би ця сукня личила більше, аніж тобі. І хоч я не бачив тебе у ній, упевнений, що ти виглядатимеш прекрасно. Ти мала рацію, Божено. Ця сукня справді неймовірна, а ще мені здається, що вона створена лише для тебе. І ти навіть не уявляєш, як сильно я мрію, щоб одного дня ти вдягнула її на нашу зустріч.

Ти можеш ненавидіти мене, можеш відштовхувати, можеш не з'являтися на наших побаченнях... Ти можеш робити все, що завгодно, але я хочу, щоб ти знала, що я ніколи не відмовлюся від тебе, Божено. Навіть якщо це означає застрягнути в Парижі на все своє життя.

На підтвердження своїх слів я запрошую тебе на ще одне побачення, на яке ти, ймовірно, не прийдеш. Але я чекатиму на тебе... В цій сукні!
Від В.»

Я відчула сльози на очах, коли раз за разом перечитувала ці рядки. Внизу була адреса та час. Я могла б відмовитися від чергового побачення, але не хотіла. Я втомилася. Я дуже сильно втомилася закриватися від своїх почуттів, ігнорувати їх, коли вони щосекунди змушували мене задихатися. Мій погляд знову відшукав сукню, і я усміхнулася. Схоже, з'явився непоганий привід, щоб вдягнути її.