Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

-Зі мною так,а от з тобою певно ні. Ти зовсім запрацювалася. Оскільки, забула, що сьогодні субота. Я реально не можу повірити, що ти повелася на мій жарт,-продовжуючи глузувати з мене говорить брат.

Я ж сідаю на ліжко повністю озлоблена. Жарт..отакі жарти. Я ледве не вмерла,а він жартує з мене.

-Ти ненормальний. Я ж жива людина,як так можна,-обурююся.

Проте, трохи стримано. Бо голова починає тріщати. Все ж я вчора багато випила і дія шоку вже пройшла.

-Не забувай з ким говориш,-невгаває брат.

-Взагалі-то сьогодні субота. Тому,я можу не слухатися свого керівника,-ціджу крізь зуби і вибиваю.

Мені набридло слухати його занадто щасливий сміх. Особливо через те, що він глузує саме з мене.

Відкидаюся на ліжко. Як же ж мене усе болить. Встаю і повзу до кухні. Там випиваю таблетку знеболювального.

Проте,я все ще нервова. Брат безсовісно підняв мене з ліжка. При цьому,ще й підколов мене.

Ні,я йому цього не забуду і вже точно не пробачу. Оскільки,я так гарно спала і в мене нічого не боліло.

Проте..що мені заважає піти і спокійно продовжити спати. Правильно. Нічого.

Гордо прямую до спальні і роздягаюся. Далі зручно вмощуюся на ліжку. Так добре..

Мммм..але сон чомусь не йде. Може я вже виспалася. Чи просто хвилююся перед побаченням з Артуром..

Хоча побачення занадто голосно звучить...

В ліжку я крутилася більше години. Але так і не змогла заснути. Начебто і була замучена. Проте,сон так і не прийшов.

На щастя,хоч голова перестала боліти. В якій я постійно прокручувала варіанти розвитку подій цієї ночі..

Точніше, вечері чи що там ще буде. Яким може бути виправдання Артура. Ще місяць, навіть трохи більше,я не хотіла нічого про це чути.

Не хотіла його бачити. Було дуже боляче. А зараз я лежу і думаю про нього. Начебто те, що сталося вже в минулому. Або ж і зовсім нічого не було.

Все ж жіноче серце дуже важко зрозуміти. Його можна порівняти лише з океаном. Який може бути на вигляд спокійним,а через малий час перетвориться в справжню бурю.

Я кинула марні спроби поспати і знову встала на ноги. Закуталася в свій халат і пішла чистити зуби.

Без цієї ранкової процедури я не можу снідати. Серйозно. Не розумію людей,які чистять зуби після їжі.

Мені так не комфортно. 

Привівши себе в порядок я вийшла з ванної і направилася на кухню. Пройшовши вітальню я помітила, що навколо жахливий безлад. Все ж вчора я добре "погуляла".

Проте,були і певні плюси. Аромат стояв неймовірний. І це не дивно, зважаючи на те, що всюди стояли квіти.

Я залишила свої плани на сніданок і закотила рукави. Зовсім не люблю безладу. Особливо в себе вдома.

Година пішла на те, щоб привести вітальню в порядок. Я викинула все сміття і зробила вологе прибирання. 

Вдома я не була доволі довго. Тому,це зовсім не завадило.

Голод нагадав про себе після такої,скажемо,зарядки. Проте,мій холодильник був пустий. Я ще не встигла сходити за продуктами.

Але в мене були фрукти і солодощі...які Артур мені подарував. 

Як то кажуть,на без рибі і рак риба. Я зробила собі кави і почала збиратися в супермаркет.

Ще одну піцу замовляти я не хотіла. Вчорашньої було досить. Я навіть боялася стати на ваги.

І взагалі я надаю перевагу домашній їжі. Оскільки, точно знаю, що в ню поклали і хто готував.

На збори пішло десь півгодини. Важко було трохи приховати вчорашні веселощі. Сподіваюся, що свіже повітря мені допоможе.

Бо саме такою я маю бути сьогодні ввечері..