Книги Українською Мовою » 💛 Наукова фантастика » Темрява під ліхтарем, Олександр Бабич 📚 - Українською

Читати книгу - "Темрява під ліхтарем, Олександр Бабич"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Темрява під ліхтарем" автора Олександр Бабич. Жанр книги: 💛 Наукова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 40
Перейти на сторінку:

Олексій поглянув на голограму, в центрі якої повільно обертався величезний металевий диск. Це, мабуть, було те саме Око, про яке говорив батько. Воно видавалося простим і водночас надзвичайно складним.

“Що ви з ним тут робите?” - поцікавився Олексій, кивнувши на пристрій, намагаючись зрозуміти, чим був зайнятий його батько всі ці роки.

“Шукаємо спосіб подорожувати між реальностями. І, що важливіше - побороти темряву,” - батько говорив серйозно, його голос ставав твердішим. - “Я зробив велику помилку. Хотів покласти край війні, але впустив у наш світ велике зло. Тепер воно загрожує не лише нам, а й усій нашій реальності. Ба навіть всім реальностям.”

Олексій раптом усвідомив масштаб того, що відбувається, і замовк, намагаючись переварити почуте. Він завжди думав про батька як про генія, про людину, яка створювала нові технології і робила все, щоб зробити світ кращим. Але зараз усвідомив: батько помилився. І ціна його помилки виявилася жахливою, а заплатили її всі навкруги.

“То це дійсно правда? Це ти відкрив... цей шлях темряві?” - запитав він нарешті.

“Так,” - гірко визнав батько, опустивши очі долу. - “Я хотів закінчити війну швидко і без жертв. Але щось пішло не так. У наш світ проникло те, що не мало сюди потрапити. Хоч деякі істоти були тут завжди, зберігали і примножували темряву у нашому світі, у людських душах, в їхніх думках. Темрява - це... це частина іншої реальності, яка існує поза часом. І вона тепер намагається поглинути нашу.”

Олексій намагався знайти слова. Йому хотілося звинувачувати батька, кричати на нього за те, що хай і прагнувши кращого, той поставив весь світ під загрозу, але замість цього він лише запитав:

“І все ж таки - що це за істоти? Ці... тіні? Вони колись були людьми, чи вони щось геть інше?”

“Ми досі не знаємо точно,” - відповів батько, піднімаючи голову. - “Вони можуть приймати людську подобу, і ми довго не могли їх розрізняти. Але згодом майже випадково виявили, що їх можна викрити через очі. Я  вже говорив, що на світлі їхні очі чорні, без зіниць і білків. Ми вже навчилися з ними боротися, але тільки тут, на цих островах світла.”

“А що…” - Олексій зробив паузу, боячись почути відповідь. - ”Чого вони хочуть? Чому темрява просочується сюди?”

“Вони хочуть поглинути все,” - голос батька став глухим і тривожним. - “Темрява руйнує реальності, знищуючи саму їх основу. І якщо їй це вдасться, вона поглине і нашу. Наші дослідження спрямовані на те, щоб цього не сталося. Ми шукаємо спосіб зупинити її... або хоча б сповільнити.”

“Головна їхня потвора раніше - коли ми ще не вміли їх відрізняти - часто крутиласяся тут, вдаючи з себе фізика-експериментатора, і навіть робила (чи робив?) вигляд, що допомагає мені з дослідами. Вони поки що не можуть майже нічого зробити за межами колишньої ерефії, але тут вони сильні, і старанно готуються поширити темряву на весь світ. Тож наші дослідження тут важливі - навіть життєво необхідні - їх треба зупинити.“

Олексій мовчки спостерігав за обличчям батька, що виражало суміш розкаяння і рішучості. Це була людина, яка зрозуміла свою помилку, і тепер робила все, щоб її виправити.

“І що ж це за дослідження?” - спитав хлопець, перемикаючи увагу на справи. 

Батько підійшов до голограми і жестом вказав на електромагніт, що величезною аркою охоплював диск, який продовжував поволі обертатися.

“Ви вчасно. Завтра ми проведемо нове випробування. Ця установка дозволить нам знову увімкнути Око, але в безпечному і контрольованому режимі. Ми сподіваємося, що зможемо знайти спосіб стабілізувати реальності, створити контрольовані переходи між ними.”

“І що це дасть?” - з цікавістю спитав Тоха.

“Якщо все піде за планом,” - батько виглядав зосередженим, - “ми, можливо, знайдемо спосіб повернутися до вашої (і моєї) реальності. Або навіть подорожувати між різними версіями світу. В тому числі - потрапити до тієї, де темрява не наступала, або до тієї, де не було війни.” 

“Або до тієї, де Ірина жива”, - подумав Олексій.

“Тобто, є шанс повернутися додому?” - в очах Тетяни загорілася надія.

“Шанс є, але я не можу гарантувати, що це вдасться,” - батько глянув на друзів з сумом. - “Ця технологія все ще дуже експериментальна. І ми граємось з силами, які не розуміємо і майже не контролюємо.”

“Але ти не маєш іншого вибору,” - сказав Олексій, розуміючи, що вибір насправді вже зроблено.

“Так, не маю,” - батько підійшов ближче до сина і поклав руку йому на плече. - “І ми не здаємося. Завтра буде вирішальний момент. Тому вам потрібно відпочити. А завтра... можливо, завтра ми нарешті зрозуміємо, як усе це виправити.”

Олексій глянув на котушку та диск, які світилися на голограмі. Вони виглядали одночасно простими, але й таємничими і вселяли надію. Так, завтра буде важливий, навіть вирішальний день, і хоч би що там не чекало їх, вони мали бути готовими.

Наступного дня вони прокинулися рано. Все місто виглядало незвично тихим і спокійним, але в повітрі відчувалася напруга. Олексій, Андрій, Тетяна та Тоха вирушили до лабораторії, де вже зібралась велика команда науковців і техніків.

“Готові побачити диво?” - батько стояв біля величезної котушки, востаннє перевіряючи прилади. Титанічна лабораторія була заставлена дивовижними пристроями, а в центрі виднілася котушка і той самий металевий диск, який вони бачили на голограмі.

1 ... 33 34 35 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темрява під ліхтарем, Олександр Бабич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Темрява під ліхтарем, Олександр Бабич"