Читати книгу - "Мишка, Зимова Анета"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Так- кажу розгублено
-Будуть їхати Назар, Ася, я - продовжує розмову - Так. Добре. До побачення. - він відхиляє виклик і піднімає на мене свій зелений погляд, і наче щось збирався сказати, та чую позаду:
-Ви не повбивали один одного- з насмішкою питаю Назар. Ну якщо рахувати поцілунок, який зносить дах - вбивством, то вбив він мене точно.
-Все нормально - відповіда Мельник щось читаючи в телефоні. - Назар, мені вже треба їхати. Ти зі мною? - питає, кладучи телефон до кишені.
-Так, давай. - говорить йому. - Соню, я тобі напишу - і цілує подругу в щоку
-Добре. Бувай. - говорить йому
За хвили три хлопців вже не було, а я ще досі літала у думках.
-Що трапилося? Розповідай! - з цікавістю мовить подруга
-Поцілунок- кажу торкаючись пальцем своїх губ- Він мене поцілував - з посмішкою говорю
-Ася - розтуливши рота каже - Та ти що?! І що далі? - розпитує
-Дзвінок від Людмили Олександрівної і ваш прихід - кажу
-Дідько! Ну може ще поговорите - мовить
-Можливо - кажу поправляючи шарф - Пішли по домівках
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мишка, Зимова Анета», після закриття браузера.
