Читати книгу - "Колишні. Повернути минуле, Софія Брай"

— Якщо вам це підходить, ми могли б розібратися із цим сьогодні…

Наче згадавши щось, Софія посміхнулася сама собі.

— Як я могла забути? Вам немає жодної необхідності робити це особисто, просто скажіть про це своєму помічникові. 

— Закінчила?

Дмитро не починав говорити. Натомість він знайшов новину, опубліковану в соціальних мережах, і протяг їй телефон. Варто їй побачити фотографію, як вона тут же простягнула руку і взяла телефон. На фото був її син. Було схоже, що фото зроблено у ресторані, Денис тримав щось у руках, а також було чітко видно обличчя Дмитра. 

— Що це? 

— Я обговорював справи зі своїми клієнтами, коли увірвався твій син. В руках у нього були ці штуки, і він сказав, що вони мої. Там у цей час було кілька людей, і хтось зробив цей знімок і виклав в інтернет.Знаєш, що мені кажуть?

Софія була не так здивована тим фактом, що Денис знайшов Дмитра, як тим, звідки він дістав презерватив. Йому було лише п'ять років.

— Вибачте, я обов'язково розберуся з ним.

— Це не моє, — похмуро відповів Дмитро. 

Софія  холодно посміхнулася.

— Мій син ще надто маленький, він гадки не має, що це таке. І питання, чому він не дав це комусь іншому, а саме тобі? – Софія вірила своєму синові.

Гаразд. Дмитро підвівся, його пальці розстібали гудзики сорочки одну за одною. Його погляд був роздратований і божевільний. 

— Що ви робите? 

Дмитро посміхнувся.

— Доводжу тобі, що я не маю звички використовувати такі штуки.

Софія не мала слів. Нарешті вона піднялася.

— Коли я повернусь додому, я обов'язково спитаю його. На сьогодні все, — Софія збиралася піти, та Дмитро схопив її за руку.

— Думаєш, останнє слово за тобою?

Софія відчувала, що серце ось-ось вискочить у неї із грудей. Вона хвилювалася і боялася навіть підняти на нього погляд.

— Я все з'ясую. Якщо я була несправедлива, то обов'язково перепрошу.

— Для чого чекати, поки ти все з'ясуєш, я краще доведу все сам. – Його руки з силою стиснули дівчину, опустивши її на диван, а потім її він схилився над нею..