Читати книгу - "Іллірія, Марія Заболотська"

Мені нічого не залишалося, окрім як обійняти сестру - у неї почали тремтіти губи, а очі наповнилися сльозами, але вона продовжувала перелічувати випадки, коли поведінка пана Альмасіо щодо неї ставала дивною й образливою - Ремо затримував її руку у своїй, ставив запитання вельми особистого характеру, дарував двозначні подарунки... Я подумки проклинала і пана Еттані з його дружиною, яким було байдуже навіть до улюбленої доньки - що вже казати про нелюбу! - і Іллірію, де всі лицемірно вдавали, що не знають за паном Ремо жодних гріхів. Звісно, головний противник безбожників Брана не може мати жодних вад!..

Найгірше було те, що я не могла допомогти цій юній дівчинці, інакше як занапастивши себе. Вона тремтіла в моїх обіймах, а мені думалося, що я навіть лицемірніша за інших, адже одночасно зі словами розради я безжально підштовхувала її до прірви.

Повернувшись до своєї кімнати, я довгий час не могла знайти собі місця. Потім погляд мій упав на краєчок згортка з малювальним приладдям, який я сховала під ліжком. Давно вже я не пробувала малювати, але тепер щось кольнуло в серці. Деякий час я наважувалася, немов перед стрибком, а потім дістала альбом і олівці та поклала на стіл перед собою. Майже до світанку я несамовито креслила профіль за профілем. Один із них вийшов схожим на пана Ремо. Я обережно відірвала краєчок аркуша з ним і піднесла до полум'я свічки.

...Коли до весілля між будинками Еттані та Альмасіо залишалося два дні, у двері моєї кімнати постукали. Я відчинила і на свій подив виявила там заплакану Флорен. Вона повідомила мені, ледь ворушачи змертвілими губами, що пан Ремо Альмасіо, повернувшись зі своєї подорожі, сказав Тео наступне: він передумав і тепер бажає, щоб молоде подружжя не від'їжджало з Іллірії.

Я зрозуміла, що гра зі мною остаточно стала нецікавою панові Ремо після мого нечемного листа. Але на душі стало ще важче.

Пані Фоттіна й справді нестямилася через вплив такої нікчемної істоти, як я, на долю її дочки. Хоч до дня весілля і з'ясувалося, що Флорен лишається в столиці, неприязнь мачухи до мене міцнішала з кожною хвилиною. Вона вважала, що пан Ремо може ще раз змінити свої наміри, побачивши мене знову. До того ж, їй здавалося, що я вже вигадала якийсь таємний хитрий план, щоб вдруге звабити пана Альмасіо.

Тому пані Еттані вирішила, що мене потрібно чимось зайняти, аби я не мала часу на кокетство та інтриги. Отже перед весіллям мене відіслали на кухню з наказом слідкувати за роботою куховарок, щоб жодна страва, подана до весільного столу, не стала причиною невдоволення гостей.

У південних землях зазвичай весільні клопоти брала на себе сім'я нареченої, та й саме весільне застілля проводили в домі майбутнього тестя, але у випадку з Тео і Флорен довелося трохи відступити від правил: родина Альмасіо була значно вельможнішою, ніж Еттані, хоча й ненабагато багатшою. Шляхетність роду дарувала свої переваги - будинок Альмасіо був набагато давнішим і більшим за наш, а навколо нього розкинувся сад, де з легкістю помістилися б усі запрошені на весілля іллірійці. У будинку Еттані їм довелося б тіснитися і страждати від задухи, адже в тій частині міста, де він розташовувався, навіть у найбагатших мешканців столиці не було власних земель - лише внутрішні дворики з фонтаном та кількома деревами. Звичайно ж, пан Альмасіо не міг дозволити, щоб весілля його сина супроводжувалося подібними незручностями, і радо запропонував накрити столи в його прекрасному саду. Однак більшу частину святкових страв готували на кухні Еттані, і то було справжнє пекло для кухарок, на допомогу яким найняли кількох нових спритних служниць - але й вони збивалися з ніг.

Весь день і частину ночі перед весіллям я провела на кухні, розпеченій, немов бруківка опівдні. Наказ пані Фоттіни був принизливим і несправедливим, але я не стала заперечувати, розуміючи, чому вона так роздратована і чого побоюється. Якби я просто спостерігала за кухонною метушнею, забившись у куточок і роздумуючи про те, як стала всім на заваді, то, мабуть, довела б себе до відчаю. Але мені спало на думку запропонувати здивованим кухаркам свою допомогу. За справами переносити спеку і метушню стало легше. Уявляю, як би здивувалися гості, якби знали, що сестра нареченої замість того, щоб добирати прикраси до сукні, шинкувала капусту разом зі служницями.

У день весілля пані Фоттіна все ж змилостивилася і дозволила, щоб Арна допомогла мені вбратися. Сукню привезли напередодні - верх у неї був скроєний настільки тісно, що сама я не змогла б її навіть застебнути. Вкотре я прокляла подумки іллірійську моду. Коштовностей, які б можна було поєднати з настільки розкішним вбранням, я зроду не мала, і, трохи засумнівавшись, вирішила залишити волосся розпущеним, підібравши його шпильками біля скронь. Мені здалося, що так відсутність прикрас не буде настільки явно впадати в око.

Незважаючи на те, що виріз у сукні був зовсім неглибоким, шовк окреслив мою фігуру у всіх подробицях, зі спини мене зовсім можна було прийняти за дівчинку-підлітка - настільки я схудла за останні дні. Мої прямі попелясті коси здавалися на тлі темно-червоної тканини майже срібними, в обличчі теж не було ні кровинки, лише чорні очі гарячково блищали. Арна вмовила мене трохи підфарбувати вії. Мені здалося, ніби виглядаю я хоч і дивно, але при всьому цьому набула своєрідної привабливості.

Пані Фоттіна, побачивши мене, визнала за потрібне вимовити лише: «Перевести такий шовк на повсякденну сукню!» - їй не подобалося, що моє вбрання надто просто сшите.

До храму, де мало відбутися вінчання, і наречену, і її сім'ю, включно зі мною, доправили на ношах, хоч храм і розташовувався зовсім недалеко. Я помітила, що моя поява цього разу супроводжувалася перешіптуваннями, в яких уже не чулося ні глузувань, ні презирства.

Церемонію проводив кардинал із числа лояльних до дому Альмасіо. І наречена, і наречений були навдивовижу гарні - такі юні ніжні обличчя, здавалося, можуть бути лише у янголів. Багато хто з присутніх вигукував: «Цю пару поєднали самі небеса!», пані та панянки навперебій витирали сльози хусточками. Пан Ремо Альмасіо сидів неподалік від мене, але я так і не наважилася подивитися на нього.