Читати книгу - "Знак янгола, Надія Містицька"

– Хлопче, ти влип конкретно, — Максим почав заливатися сміхом з реакції друга. Його забавляла ця ситуація.

– Годі знущатись! — ніяковіло мовив Артем.

—Що робитимеш з нею?

—Не знаю. Нам потрібно на роботу, а її саму залишати не можна. Можу забрати до компанії. Сьогодні хочу попрацювати у студії. Вона буде під моїм наглядом. Якщо їй стане гірше, відвезу до лікарні, — задумливо промовив Артем.

—Я ж казав, що це погана була ідея взагалі з нею зустрічатись. Ти ще її в компанію хочеш відвести. Не думав як на це відреагує менеджер, або директор, коли побачать її, - від злого голосу Дениса, Максим та Артем стрепенулись від несподіванки, а Катя насторожено глянула на хлопця, її тіло напружилось, а думки хаотично крутились в голові.

—Нормально відреагує. Скажу, що це моя сестра…

—Ага, а потім скажеш, що це твоя подруга або дівчина, - саркастично перебив його Денис з докором дивлячись на Артема.

—В разі чого, скажеш правду, що це твоя подруга. Вона приїхала до тебе в гості, - суворо сказав Максим.

—Головне аби її фанати або журналісти не побачили, бо потім шуму буде в Інтернеті. Фанати почнуть фантазувати й будувати теорії про те, хто вона й ким приходиться комусь з нас. Чи це моя дівчина, хоча, багато хто впевнений з фанатів та ще й шукає докази й підтвердження своїм словам. Що в мене є хлопець, - з досадою похитав головою Денис. – Геть з  глузду з’їхали. Хоча, з іншого боку, це душе хороше прикриття. Якщо всі будуть думати, що мені подобаються хлопці – я зможу вільно спілкуватись з дівчатами. А це хороша ідея.

—І це говорить той, що говорив щойно, про те, що це погана була ідея зустрічатись з Катею? – іронічно підколов друга Артем, склавши руки на грудях. Денис ніяковіло відвів погляд.

– Та куди ж ти поділася? — Дженні стояла біля будинку Антонова та намагалася знайти дівчину. Вона була дуже розлючена. Вона відчувала її присутність поряд, зовсім поряд, але побачити не могла. Чому, запитаєте ви? Дженні й сама не знала відповіді на це запитання. — Думаєш, можеш сховатися від мене? Від мене не сховаєшся. Я все одно знайду тебе.

– Ти впевнений, що не буду ніяких проблем? — недовірливо перепитав Максим.

– Впевнений.

– Тоді пішли. Нам вже час, — Максим підвівся з ліжка і вийшов з кімнати.

– Ти снідатимеш?

– Ні, не хочу.

– Тоді збирайся. Дорогою куплю тобі морозиво, — звернувся до дівчини Артем. Він уже збирався вийти з кімнати, але зупинився у дверях й додав: — З крабовими паличками! — і вийшов із кімнати. Дівчина засміялася і поволі піднялася з ліжка. Прийняла водні процедури, переодягнулась й спустилася вниз до хлопців, вони сиділи у вітальні та чекали на неї. Щойно  побачивши її, пішли на вихід. Дівчину посадили на заднє сидіння з боку водія. Машина попрямувала бульваром до центру міста.