Читати книгу - "Велике Стерво, Анна Di"

— Я — в душ! — кинула Аліса й зачинила за собою двері.

— Ей! І навіть не розповіси, що у вас було? — у відповідь лише тиша й шум води. — Подруга називається... — пробурмотіла Юля, відкидаючись назад на ліжко.

---

Поліцейські з’явилися після обіду — двоє в цивільному, з посвідченнями, серйозними поглядами й втомленими обличчями. Один з них чемно постукав у двері палати, де була Аліса.

— Пані Алісо, можемо на хвилинку? — запитав молодший з них.

Юля одразу підхопилася: 

— Я вийду.

— Залишся, — тихо попросила Аліса, і подруга повернулася на стілець поряд.

— Ми розуміємо, що це було потрясіння, але нам потрібно зафіксувати основні події. Що саме відбулося у будинку?

Аліса зробила глибокий вдих. 

— Вони вдерлися до нас. Один з них був з пістолетом. Почалась бійка. Я стріляла... захищаючись. Один з нападників вистрілив у чоловіка моєї сестри. Він... — вона ковтнула клубок емоцій, — він не вижив.

Поліцейські записали кілька речей у блокноти, потім старший з них додав:

— Скажіть, чи відомо вам, навіщо саме вони прийшли?

— Тільки припущення, — відповіла Аліса спокійно, як і домовлялася з Костею. — Один з них згадав про якісь гроші, які винен Анатолій.

Поліцейський подякував, уточнив кілька деталей і на цьому розмова завершилась. Вийшовши, вони пообіцяли повідомити, якщо виникнуть нові питання.

— Все пройшло добре, — прошепотіла Юля, коли двері зачинились. — Ти молодець.

Аліса лише кивнула, відчуваючи втому до кісток.