Читати книгу - "Оповіді визволителя"

З солдатами було ще простіше. Всі вони були з захмарних аулів, гірських кишлаків, далеких оленярських стійбищ. Вони не розуміли не тільки мене, а й один одного: всі нації були перемішані, нібито для розвитку дружби народів. Всіх їх об’єднувало лише знання десяти команд: «Вставай!», «Лягай!», «Праворуч!», «Ліворуч!», «Вперед!», «Назад!», «Стій!», «Бігом!», «Кругом!», «Вогонь!».

На черговій стоянці в лісі, під час вечері, я вирішив виконати наказ замполіта батальйону і підняти бойовий дух роти на ще більшу висоту. Зробити це було просто.

Я видерся на ящик з написом «Made in USA», підняв високо над головою банку тушонки, поцмокав язиком в знак схвалення та крикнув:

— Ура!

Могутнє і радісне «Ура!», яке вирвалось із сотні горлянок, було мені відповіддю.

Американська тушонка дійсно була чудовою.

Банкір

30-й гвардійський окремий розвідувальний батальйон 6-ї гвардійської Львівської ордена Леніна, Червонопрапорної, ордена Суворова мотострілецької дивізії 20-ї гвардійської армії.

Центр Праги. Серпень 1968 року

1

30-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон 6-ї гвардійської мотострілецької дивізії першим вступив на вулиці ще сонної Праги.

Розвідбат йшов без нічого, кинувши свої тили і роту радіорозвідки. За рахунок цього вдалося значно відірватися і від передового загону, і від головних сил дивізії. Завдання батальйону було сформульоване чітко і категорично: до підходу головних сил захопити й утримати мости.

Командир розвідбату майор Журавльов знав маршрути в місті напам’ять. Чотири місяці поспіль батальйон відпрацьовував цю задачу на картах і макетах. Начальник штабу батальйону мав комплект фотографій всіх перехресть по маршруту руху. Напередодні операції «Дунай» були проведені командно-штабні навчання, на яких всі двадцять п’ять офіцерів батальйону відвідали Прагу і на автобусі проїхали своїми майбутніми маршрутами.

Танк комбата першим з ревом увірвався на вулиці ще сонного міста. Все знайоме, все звичне. І раптом... На фасаді старовинної будівлі комбат побачив величезні літери: BANKA. Банк! Комбат від душі виматюкався.

Журавльов бездоганно знав розподіл відповідальності між частинами дивізії і добре пам’ятав, що при постановці завдань центральний банк зовсім не врахували. А товариш Ленін вчив в першу чергу захоплювати банки, пошту, телеграф, вокзали, мости. Весь цей район мали займати частини 6-ї гвардійської дивізії, інших військ тут тримати не передбачалося. Журавльов самим нешанобливим чином згадав головотяпство командування і штовхнув ногою дрімаючого радиста, який не спав три ночі поспіль.

— Закритий зв’язок до начальника штабу дивізії!

Радист відгукнувся за п’ять секунд:

— Закритий канал до ен ша де, Снігур-чотири, говоріть.

Журавльов натиснув кнопку переговорного пристрою і, набравши повні легені повітря, видихнув:

— Снігур-чотири, я — Курськ, квадрат двадцять один триста сорок один — банк. Вирішив: сам з ротою глибинної розвідки і першим танковим розвідвзводом беру банк, замкомбата з ротою БРДМ і другим танковим взводом виконує завдання. Я — Курськ. Прийом.

— Курськ, я — Снігур-чотири. Добро. Я — Снігур-чотири. Прийом, — коротко відповів прилад і замовк.

Журавльов, доповідаючи своє рішення щодо зміни затвердженого плану, в душі сподівався, що начальник штабу не затвердить його рішення або накаже займатися банком не йому, а заступнику. Тому, отримавши відповідь, він ще раз несхвально відгукнувся про головотяпство керівників, маючи на увазі всіх тих, хто стояв над ним, від начальників розвідки дивізії до командуючого Центральним фронтом.

— Курськ-два, я — Курськ, — рикнув він по відкритому зв’язку своєму заступнику, — виконуй завдання з Курськ-п’ять і Курськ-сорок два! Курськ-три і Курськ-сорок один, ліворуч, до бою!

Три плаваючих танка ПТ-76, не знижуючи швидкості, розвернулися ліворуч, рота глибинної розвідки посипалася з машин слідом за ними. Решта колони, заповнюючи вулицю ревом моторів і брязкотом гусениць, швидко зникла за поворотом.

Майор Журавльов звичним рухом кинув сектор запобіжника автомата вниз на автоматичний вогонь:

— ПНШ[17]!

— Я!

— Танками блокуй підходи; один у двір, два уздовж вулиці!

— Єсть!

— Ротний!

— П’яту розвідгрупу віддай танкістам, іншими візьми об’єкт. Паперів не чіпати — розстріляю!

Дій!

2

Кожна мотострілецька і танкова дивізія в своєму складі має окремий розвідувальний батальйон. До складу такого батальйону входить рота глибинної розвідки. Вона найбільш нечисленна, однак і найбільш боєздатна із усіх 143 рот і батарей дивізії. Рота глибинної розвідки призначена для  диверсій в тилу противника, знищення його штабів, захоплення штабних офіцерів і документів. Рота комплектується найбільш міцними і витривалими солдатами, сержантами і офіцерами.

Рота рвонула до центрального входу. Приклади автоматів дружно забарабанили по металевій решітці, що прикривала скляні двері. За дверима з’явився старий-охоронець в сірій формі. З острахом подивився на люті обличчя тих, що стукали. Нерішуче озирнувся назад. Потім ще раз глянув на розвідників, які барабанили по ґратах, і, більш не наважившись озиратися назад, поспішив до дверей і відчинив їх.

Рота з ревом кинулася до гучної центральної зали і розтеклася сходами і коридорами. Командиру розвідбату чомусь згадалася знаменита картина «Штурм Зимового».

Хвилин через десять весь нечисленний персонал, в основному нічних сторожів, зібрали у великій залі. Журавльов відібрав всі ключі, наказав обшукати персонал і замкнути в кімнаті охорони. Комбат обійшов усі кімнати і опечатав печаткою з написом «Військова частина. Польова пошта.

60919 ». Масивні сейфи він опечатав секретної печаткою «30-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон». Потім особисто перевірив пости внутрішньої і зовнішньої варти, після чого повернувся до свого командирському танку доповісти про виконання завдання.

Закритий зв’язок працювала нормально. Штаб дивізії відгукнувся за хвилину.

— Снігур-чотири, я — Курськ. Банк взяв. Я — Курськ. Прийом.

— Молодець, — без позивних відповів начальник штабу дивізії. — Тримайся, поки не змінять. Танковий полк підійде за пару годин. Прийом.

— БРДМи одні без нас мости не втримають, — так само, порушуючи правила, благав Журавльов. Сидіти в банку йому зовсім не хотілося: пропаде папірець якийсь — до стінки поставлять. Тому він всіляко намагався залишити в банку за себе кого-небудь іншого — начальника штабу батальйону, наприклад, — а самому вирушити на мости.

Зробити вигляд, що він не помітив банк під час руху, Журавльов також не міг — це могло боком вийти, крайнього завжди знайдуть. А кому як не командиру розвідбату в такій ситуації бути крайнім? І приймати попереднє рішення він міг тільки одне: залишатися на місці самому. «Порадник по розвідці» чітко регламентує поведінку командира в такій ситуації: просте і