Читати книгу - "Трагедії"

Діток оцих невинних...

Жаль, що юність давно мене,

Швидкоплинна, лишила!

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ

З палацу виходить Мегара; за нею - діти й Амфітріон.

ПРОВІДНИК ХОРУ

450] Бачу, вже йдуть вони, вбрані на смерть,

Геракла, колись нездоланного, діти.

А ось і жона його мила -

Насилу веде їх, голублячи...

Із ними - Геракла отець сивочолий.

О горе! Не можу я сліз гірких,

Що ллються струмками з старечих очей,

Ні стримати, ні вгамувати!

МЕГАРА

То де тут жрець, де вбивця, що на діток цих

Підніме ніж, на душу мою страдницьку?

460] Ось жертви - вже готові, щоб в Аїд зійти.

Сумний з нас, діти, запряг, із покійників:

Дитину, матір, старця - всіх нараз женуть.

Нещасна доле - і моя, і діток цих!..

Востаннє ж бо їх бачу - серце крається!

Для кого вас зродила? Ворогам на глум,

На муки, на загибель привела на світ...

Надія збила з глузду, підвела мене,

А так я довіряла батьку вашому!

(Звертаючись до кожного із синів).

Тобі він, за життя ще, Аргос виділив -

470] Оселю Еврістея ти посісти мав,

Господар нив родючих, що в Пеласгії.

Вже й пащу лева накладав він подумки,

Що нею сам вкривався, на твоє чоло.

А ти б мав Фіви, славні колісницями,

Успадкувавши все роздолля піль моїх,

Про це ще з моїм батьком він домовився;

Твоїй правиці довіряв він палицю,

Захисницю - Дедала дар обманливий.

Тобі ж, нарешті, мав оддать Ехалію,

480] Що сам колись її спустошив стрілами.

Вас трьох - трьома він прагнув володіннями

Прикрасити, могутнім духом сповнений.

А я вже й наречених підбирала вам -

Рідню достойну - в нас, та й поза Фівами -

В Афінах, Спарті, щоб, немовби якоря - [166]

Судно, так щастя ваше - вас трималося.

Пішло все прахом! Доля перемінлива

Печальним шлюбом вас єднає з керами.

В цей день хіба що слізьми прислужуся вам,

490] А дід ваш, що з Аїдом поріднився вже, -

Сумне свояцтво! - привіта гостиною.

Гай-гай! Кого з вас першим приголубити,

Кого - вже наостанку? Цілувать кого?

Кого тулить до серця? Хист бджоли б мені -

Зібрала б ті сльозини, що за всіх вас ллю,

І не струмком - рікою попливли б вони.

Почуй, коли в Аїді може чути хтось,

Геракле найлюбіший, крик душі почуй:

Твій батько гине, й діти, і жона твоя,

500] Що так їй через тебе заздрив світ увесь!

Прийди і захисти нас, на порозі стань

Хоч тінню, цього досить: на дітей твоїх

Підняти б ніж не сміли, боягузливі.

АМФІТРІОН

Про все щодо Аїду, дочко, ти подбай,

А я ось, руки знявши, Зевсе, батьку наш,

Молю: якщо ці дітки не чужі тобі, -

То порятуй їх нині, поки можна ще.

Не раз тебе я кликав, та дарма старавсь:

Нема тут ради: вмерти, видно, мусимо.

510] Яке ж коротке, старці, те життя людське!..

То хоч зумійте вдосталь ним натішитись,

Журби од ранку й до смерку не знаючи.

Надій не снуйте - час їх не щадитиме:

Своє зробивши, хутко відлітає він.

На мене гляньте: була слава, почесті -

Мов пух на вітрі, все за день розвіялось.

Нема такого, що йому б не зрадили

Багатство, слава. Прощавайте! Бачите

Востаннє друга, вашого однолітка!..

МЕГАРА

(вдивляючись удалину)

520] Стривай! Чи це не муж мій?.. Що кажу, однак...

АМФІТРІОН

Не знаю, дочко... Занімів і я нараз.

МЕГАРА

Це муж мій, хоч ми чули, що в Аїді він,

Це він, хіба що сон опівдні бачимо...

Та що кажу, шалена?.. Я ж не сплю таки!

Повір, це не хто інший - син твій, батечку!

Біжіть-но, любі дітки, і хапайтеся [167]

За батьків одяг - доля вам рятунок шле,

Й не гірший він од Зевса рятівничого.

Входить Геракл.

ГЕРАКЛ

Вітай, моя оселе, рідне вогнище!

530] Я рад вас озирати після темряви.

Агій!.. Що бачу?.. Хто це діточкам моїм,

Що перед домом, мов на смерть, голівки вкрив?..

А он дружина; довкруги - мужі якісь...

І батько плаче... Що за лихо скоїлось?

Тож підійду ще ближче та й довідаюсь,

Що статися могло тут незвичайного.

МЕГАРА

О наймиліший!..

АМФІТРІОН

Ти прийшов, о світе наш!..

Живий-здоровий, на порозі впору став!

ГЕРАКЛ

То що це значить? Ми в біду потрапили?

МЕГАРА

540] Та ще й велику!.. Батьку, вибачай мені,

Що я перехопила твою відповідь.

Та це й не диво: жінка - жалісливіша:

Загинуть мали діти, ждала я на смерть...

ГЕРАКЛ

О Аполлоне! Чим мене стрічають тут!..

МЕГАРА

Брати і батько мій старий загинули.

ГЕРАКЛ

Що кажеш? Як це? Хто тут спис підняти міг?

МЕГАРА

Новий володар цього краю - Лік - убив.

ГЕРАКЛ

Війну почавши, а чи в чварах, підступом?

МЕГАРА

У чварах. Трон посівши семибрамних Фів.

ГЕРАКЛ

550] А що ж тебе та батька нажахало так? [168]

МЕГАРА

Убить мав батька, і мене, й дітей моїх.

ГЕРАКЛ

Дітей?.. Загрозу бачить він і в сиротах?

МЕГАРА

Підрісши, за Креонта б одімстить могли.

ГЕРАКЛ

А що ж так ви прибрались, мов покійники?

МЕГАРА

А як для смерті зодягтись по-іншому?

ГЕРАКЛ

Насильницька - о горе! - смерть чекала вас?

МЕГАРА

Тебе вважали мертвим... Друга - жодного.

ГЕРАКЛ

Від кого ж то почули ви про смерть мою?

МЕГАРА

Були тут люди - Еврістея вісники...

ГЕРАКЛ

560] Чому ж ви залишили дім мій, вогнище?

МЕГАРА

Зігнали навіть батька - з ліжка, хворого.

ГЕРАКЛ

І сорому не чув він - старця кривдити?

МЕГАРА

Насильство - й сором? Що ж то їх споріднює?

ГЕРАКЛ

А друзі... Мої друзі?.. Таж були вони...

МЕГАРА

Шукаєш друга в домі, де біда гостить?..

ГЕРАКЛ

Ну, а моя звитяга над мінійцями?

МЕГАРА

Біда, кажу я, небагата друзями. [169]

ГЕРАКЛ

Та годі! геть з волосся ті стрічки сумні!

Не в млу підземну - до небес осяйливих

570] Зверніть свій погляд, сонця лик вітаючи.

А я - вже цій правиці час довіритись -

Піду і для початку розметаю дім

Володаря нового. Голова з плечей

Злетить у нечестивця, псам жбурну її.

Фіванцям за невдячність теж науку дам

Цим києм переможним; інших - стрілами

Летючими розсію, повкладаю всіх.

Ісмен весь переповню, вкрию трупами,

Діркеї води чисті кров'ю візьмуться.

580] Кому ж, як не дружині, дітям, батькові

Сприяти маю?.. Прощавайте, подвиги! -

Марницями займався, нині - діло жде.

За тих, хто ради батька мав загинути,

Вагався