Читати книгу - "Кохати або помститися"

погодилася Таїсія. «Я краще сам буду робити тобі такі подарунки. Що ти хочеш отримати за цього товариша?» — запитав Ігор. Тася розвела руками. «Я знаю — маленьку червоненьку машинку. Так, в тебе не має машини. Як тобі така пропозиція?» — запитав чоловік. «Але ж я не вмію водити», — заперечила жінка. «Я буду оплачувати тобі ще водія. Бо я знаю яка ти. Ще вб'єшся сама», — вмовляв він її погодитися на його подарунок та сам дивувався, що ще вмовляє її про це. «Я нічого не розумію у тих машинах. Яку я маю придбати? Я ж навіть марки машин не знаю», — казала вона. «Нічого в салоні тобі все розкажуть.» — заспокоював він її. «Тепер ще про машину голова буде боліти», — подумала Таїсія. Ігор піднявся за-за столу, підняв обидві руки до гори та потягнувся. «Ой, як добре з тобою вечеряти», — промовив він та підійшов до Таїсії позаду. Обняв її за шию та поцілував у потилицю, проказав: «Дякую за смачну вечерю!». «Який ти відразу добрий!» — якось похмуро відізвалася дівчина. «А як в мене все добре, то і я добрий», — відповів Ігор. «Ти приїхала. Плани мої потрошку ідуть. Чого мені сумувати?» — відповів він. Вона теж встала. Взяла брудні тарілки, поклала їх у мийку. Ігор стояв поруч та дивився як Тася миє посуд. «Майже ідилія!» — подумав він. Вечір закінчився переглядом кіно. «А пам'ятаєш, як ми дивилися наш першій фільм? Чим там в нас все закінчилося?» — пригадав чоловік. Тася пильно подивилася на нього, він був налаштований романтично. «І що?» — промовила Тася. «А як ти гадаєш?» — запитав він. Тася повернулася та поцілувала його у губи. «Як я сумував за тобою такою!» — сказав Ігор. Знов фільм шов без них.

Вранці прокинувшись Тася помітила, що Ігор поруч спить на боку, а його нога закинута на неї. «От коли він поруч. Мені так добре. Та не хочеться не про що думати», — подумала вона. Вона скинула с себе його ногу. Чоловік поворушився. Відкрив одне око, подивися на неї та обняв рукою. Закрив око. Тася почала усміхатися сама собі. «Чому так не може бути завжди?» — промайнула в неї думка.

Ігор пробув з нею ще два дні, потім повернувся у Лондон до своїх справ. Потім зателефонував та сказав, що в нього для неї є дуже термінова робота. Але вона тут у Європі. «Знову!» — занила Тася по телефону — «Я не відпочила, може потім, вже дома?». «Ні. Він мешкає у Франції, та в країні не буває. Там тільки його бізнес. Тому збирай валізу. Я прибуду через день або два разом із Сашком. Відкривається виставка найкращих та найдорожчих автівок у світі. Виставка буде у Монако. Тася, ти побачиш Лазурний берег. А чому так терміново? Бо виставка буде працювати тільки тиждень». «І хто це?» — запитала Тася. «Є такий мій бувший партнер — пан Тимощук». «Мені це ім'я нічого не каже», — сказала Тася. «Звісно не каже. Але він буде з дружиною. Буде добре, якщо в тебе щось вийде». «А як не вийде?» — напружено запитала дівчина. «Не вийде, й ну його», — була відповідь. «Тільки Тася, я спочатку привезу туди тебе. А потім поїду назад по сім'ю. Так, я буду з дружиною та синами. Тому, ти мене не знаєш. Добре?» — попередив він Таїсію. Вона погодилася. Як домовилися, через два дні Ігор прибув за Таїсією. Сашка разом не було. «А де Сашко?» — запитала Тася в чоловіка. «Він чекає на нас у Мадриді. Звідти ми поїдемо на потязі у Францію. А звідти, вже у Монако» — відповіли їй. Там вони посилилися разом в одному готелі, крім Олександра. Той зупинився у власному будинку.

Тася прибула на цю виставку автомобілів. Все навкруги сіяло та ревло: красиві та розкішні автомобілі, спортивні боліди, навіть мотоцикли та велосипеди, оснащені моторами. Чого тут тільки не було. Тасі було одночасно цікаво та страшно. «Я ж нічого про це все не розумію. А ціни які?!» — дивувалася дівчина. Тася ледь не роняла щелепу на підлогу. А людей навколо це зовсім не бентежило. Повз неї пройшлись якісь чи принци чи шейхи, вона таких тільки по телебаченню й бачила. Вгадала їх по білому та довгому національному одягу. «Скільки тут всіх. І де ж я тут знайду того, хто мені потрібен?» — міркувала вона. Ігор строго наказав їй, якщо побачить його, не підходить та не розмовляє. Ігор був тут з усією сім'єю — дружиною та двома синами. Вона побачила й пана Кохановича. Злякалась. Але він її не бачив. Той теж був з дружиною. «От і добре!» — подумала Тася — «Значить сам до мене не підійде». Блукаючи поміж виставкових експонатів вона придивлялася до людських облич. «Які всі були веселі та щасливі. Усі були задоволені», — зробила висновки Тася. «Одна я тут сама невпевненість», — подумала вона. Опустивши очі у низ вона вирішила підійти до стіни та просто постояти та подивитися на усіх з боку, та раптом на когось наштовхнулась. Підняла голову. Отак сюрприз! Це був Олександр. Вона подумала, що він теж зробить вигляд, що не знайом із нею. Але ні. Він посміхнувся та запитав: «Ти теж тут?». «Так. А хіба ти не з кимось?» — вже запитала вона. «Ні. На передодні я посварився з Оксаною. Тому я тут сам», — відповів він. «А її зовуть Оксана?» — хитро перепитала Тася. «Звали Оксана. До Оксани була Марія. Тобі це для чого?» — відповів він та хитро на неї подивився. «Та ні до чого», — чесно відповіла дівчина. «Та і я тут сама. Ходжу собі одна», — проказала Тася. «А як же Ігор?» — поцікавився чоловік. «О, Ігор тут з дружиною та синами», — відповіла вона. «Ходи зі мною», — запропонував Олександр. Він узяв Тасю під руку та запропонував підійти та взяти келих Шампанського. Повз них як раз проходив чоловік з тацею у руках. «А ти тут по справах?» — запитала Тася «Ні. Придивляюсь. Насолоджуюсь життям», — відповів Олександр. «А от я по справах», — сумно відповіла дівчина. «І хто він?» — запитав чоловік, зрозумівши, що вона має на меті. «Пан Тимощук», — відповіла Таїсія. «Нічого собі! А хочеш я тебе з ним познайомлю? Якщо ми тут його зустрінемо». «І як ти мене представиш?» — запитала Тася. «Скажу, що ти моя кузина», — відповів чоловік.