Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Мер сидить на смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "Мер сидить на смерті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мер сидить на смерті" автора Андрій Процайло. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 81
Перейти на сторінку:
міфології це — бог війни. Син Зевса і Гери. Про нього писав Гомер...

— Слухай краще мене, Борисе. Маємо своє трактування. До Греції далеко. Так от, наш Арей був богом війни і миру водночас. Нещадно боровся з ворогами світла і добра. З ними був жорстокий до безтями. Навчив людей виготовляти зброю, володіти нею, щоб захищати свою землю. Орійці мали переконання, гасло, можна сказати, що смерть у бою миліша за неволю. Арей у великій космічній битві світла з мороком очолював сили добра. А після звитяжної перемоги світла над тьмою бог Арей зійшов з неба на землю і подарував нашим предкам двосічний меч. З того часу меч Арея став символом безсмертя орійця. Звичайно, твоя світла «ботанічна» голова знає, яким символічним є вислів «меч Арея»...

— Знає, — підтвердив Борис. — І уважно слідкує за ходом ваших думок.

— Навчивши людей виготовляти зброю, Арей заодно породив у людях надзвичайну жорстокість. Тодішній світ був напрочуд кривавим, диким.

— Як і теперішній, — доповнила Марі. — Просто тоді, гадаю, світ був більш справедливим. Хто був хоробрим, володів мечем, той перемагав. А тепер?.. Сидить якийсь сухоребрик у затишному місці, натискає на кнопку, а за десятки чи навіть сотні кілометрів невинні люди мруть. Хіба так чесно?

— Марі, не обурюйся, я не маю машини часу, щоб перенести тебе у древні справедливі часи. До того ж, із нашого юного друга з накачаними мізками пуття там буде (як би це влучніше сказати) на мізинчик... Засохне на якомусь кам'янистому городі, працюючи опудалом... — Лев розреготався.

— Дуже смішно, — образився Борис. Він останнім часом дуже сильно переживав за свою худорбу. Боявся, що таким може не сподобатися дивній дівчині з голубами Любі.

— Не ображай хлопця, Безрукий, бо заробиш по шиї, — пригрозила мужньому чолов'язі мініатюрна хвиляста жінка.

— Домовились. Але ти, дорогенька, сама ж мене збила з думки. Гаразд, послухайте, до чого я веду: так, Арей був немилосердним, лютим, жорстоким, але лише до сил зла — мороку і пітьми. Проте він обожнював свободу і світло. І там, де не було світла, меч Арея сонячними променями пронизував хмари... Ну як, цікаво? — запитав Лев Львович.

— Цікаво. Але як це пов'язано з нашою бідою? — здивувалася Марі. — Ми шукаємо душу міста, якщо ти призабув. І час, коли її мають вкрасти...

— Шановні, я вам переповів суміш легенди з міфом, які суть мудрість вікова. А тепер, — Лев вийняв із кишені аркуш, — я вам процитую уривок із праці одного українського генія Степана Пушика — поета, прозаїка, драматурга, есеїста, фольклориста, літературознавця, публіциста, журналіста, економіста, політика, культурно-громадського діяча, кандидата філологічних наук, професора тощо, — прочитав з листочка, — про іншого генія — поета, прозаїка, драматурга, вченого, етнографа, фольклориста, історика, філософа, соціолога, економіста, журналіста, перекладача, громадсько-політичного діяча, і так далі до безкінечності — неперевершеного Івана Франка. Отже, цитую: «Франкова вітцівщина дихає язичницькою добою. Скажімо, у Дрогобичі в стіні однієї з церков замуровано ідолів. Тут є Бітова гора, яку чомусь зафіксували, як Війтова, але то була гора Святого Віта (Святого Батька-Вітця), Поревіта, Руєвіта чи Яровіта, що став Юрієм Змієборцем, — Лев зробив багатозначну паузу. Марі зацікавлено закліпала, а Борисове обличчя аж посвіжішало. — А був Ареєм — наголосив Безрукий. — Коли рухатися в бік Тухлі, то зустрінеш гору Яровище, Писану Криницю; у селі Яринина Криниця ріс дуб, під яким Іван Франко написав оповідання «Олівець». Відомо, що дуб — дерево Перуна й Дажбога-Сонця, отож йому поклонялися, та нині його вже немає — усох дуб. У своєму селі майбутній письменник почув легенду про косаря, що на коні втікав від Змія, та оглянувся й косою скосив йому голову. Можливо, що колись розказували про воїна з мечем, тобто АреяЯрилапопередника Юрія Змієборця». Ну як? — гордо запитав Безрукий. — Арей був переможцем! Юрія теж звуть Переможцем!

— Геніально! — випалив Борис Мудрагель. І як завжди, коли на повну потугу вмикалися його звивини, він зачухав своє смоляне дротяне волосся.

— Ну, до геніальності мені, як до неба, — заперечив Лев. — Тим паче у порівнянні з Франком та Пушиком, але що цікаво, то цікаво... І чують мої кучері й свербить обрубок, що тут щось замасковано.

— Виходить, день 15 квітня, тобто день Арея, коли ви отримали листа від привида ката, в якому він попереджав, що саме 15 квітня можуть початися проблеми у Львова, виходить... — вундеркінд розплився в хитрій усмішці, — це водночас...

— День Юрія Змієборця! — не втрималася Марі.

— Аякже! Саме так!..

Лев Безрукий не приховував задоволення. Він відчував, що здобув іскру, яка має перерости у вогнище і своїм магічним пломенем вказати шлях до лабіринту. Борис Мудрагель нагадував вуглинку, що таїть у собі ключ до секрету. Марі, нехтуючи технікою безпеки, наче вітер, роздмухувала на кухні жар.

— Але тепер ми святкуємо Юрія... — продовжувала снувати вервечку здогадів тямовита хвиляста жінка.

— Коли? — забігав по кухні Безрукий. Йому запам'ятати якусь дату чи номер телефону не дано було долею.

— 6 травня, — нагадав вундеркінд.

— І який тут зв'язок?.. — міркувала вголос Марі. — Крім того, що Юрій Змієборець у попередніх життях міг бути Ареєм?.. Як вважаєте, хлопці?.. Хіба якщо... скласти «15», тобто «1» і «5» в одне число, то буде — «6»?..

Вундеркінд вибухнув. Моментально з тліючої вуглини він перетворився у величезну ватру, як і передбачав Безрукий!

— Марі, ви навіть не шедевр! Ви — Чудо! Неземне! — вигукував Борис.

1 ... 33 34 35 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мер сидить на смерті», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Мер сидить на смерті» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Мер сидить на смерті"