Читати книгу - "Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь"

-О! Ми знайомі? - Ніна Петрівна здивувалась, будучи впевненою, що якби вона знала  цього вікінга, то точно б не забула!

-Я – Валентин, – по-доброму посміхнувся чоловік, – і сьогодні виконаю ваше заповітне бажання!

-Це яке? – вдруге здивувалася жінка. Треба ж, вона зібралася з ним пофліртувати, а він, виявляється, її знає.

-Найзаповітніше. Ну, згадуйте! – і навіть підморгнув.

Найзаповітніше бажання Ніни Петрівни було до смішного простим, але до смутку недоступним. Чоловіка їй хотілося. І не аби якого. А молодого, гарного і ненаситного. І так, щоб він упав  з нею у пристрасть на всю нічку. Але де такого взяти?

Заміж Ніна не хотіла! Як то кажуть, плавали, знаємо! А ось розслабитися, дізнатися силу справжньої, чоловічої похоті, ой, як хотілося!

Але ж не міг цей незнайомець знати її бажання? Тому на думку спало інше.

-Ну... Зарплату високу! – видала.

-Не те! Гаразд, все одно не вгадаєте. Ідіть додому, зараз до вас гість прийде.

-Який гість?

-Молодий, гарний, як і замовляли!

-Не зрозуміла?

-Часу не втрачайте! - чоловік встав, підняв Ніну Петрівну з лавки і підштовхнув до стежки, - ви ж живете в квартирі номер шість он в тому будинку?

-Гей, а звідки знаєш? – від розгубленості жінка перейшла на «ти».

-Ідіть! Дорогоцінний час втрачаємо! - чоловік стрільнув очима. Жінка завмерла. Випрямила спину і, як уві сні, пішла геть.

За десять хвилин біля тієї ж лави зупинилося таксі. З нього вибрався молодий зеленоокий блондин із сережкою у вусі. Одягнений він був розкішно, як для вручення «Оскара», не менше. У руках тримав коробку витриманого віскі та великий букет.

-Вибачте, це будинок сорок? - спитав велетня, що сидів з незворушним виглядом.

-Ні, сорок перший, сороковий он той... - і вказав на будинок, в якому нещодавно зникла Ніна Петрівна.

-Хм, дивно... - відповів блондин, - дякую!

І бадьорою ходою пішов у вказаному напрямку.

Щасливий Валентин посидів ще трохи. Переконався, що все сталося якнайкраще, і з серцем, переповненим любов'ю, поспішив додому.

P.S.

Голіаф із Танею одружилися за півроку. Дівчина з гордістю взяла прізвище чоловіка і почала зватись Тетяною Могутньою. Голіаф розширив бізнес та переманив дружину працювати до себе. Їхня фірма "Чоловік на годину" завоювала у місті популярність, приносячи власникам стабільний прибуток. На річницю знайомства Таня подарувала чоловікові подарунок у синій коробочці з рожевою стрічкою: тест на вагітність із двома смужками.

Стас та Розетта розписалися наступного дня і відлетіли відзначати весілля до Тайланду. З Тайланду пара повернулася в очікуванні особистого дива.

Ніна Петрівна відтепер вважає Восьме Березня днем ​​Страсті! Вона накопичує гроші, щоб щорічно зробити собі справжній подарунок. Нехай не на всю ніч, але хоч на годину!

Любі читачки, сподіваюсь вам сподобалась крапля чарівництва у цій історії, в особі Валентина-Уґнара, героя оповідання "Як я чоловіка купила".

З повагою до вас 🌲

Якщо подобається історія, відзначте, будь ласка ⭐️!

Дякую! ❤️

Кінець