Читати книгу - "Житія Святих - Січень, Данило Туптало"

чувся: "Задля Юліяна любого Мого хай повернеться душа та в тіло своє". І зразу прийшло два білоризці і, взявши мене зі згуби нечестивих, у світ цей повернули, щоб через того, хто мене воскресив, по смерті пізнав я Бога того, Якого раніше, живим будучи, відрікався". Це чувши, ігемон збентежився і не знав, що робити. І щоб розмов і розбрату в народі не було, звелів його зі святим Юліяном та иншими святими відвести до темниці і двері темничні своїм перснем запечатати. Там Юліян святий звелів блаженному Антонієві Пресвітеру хрестити воскреслого, і наречений був у святому хрещенні Анастасій, що означає Воскреслий.

На наступний день звелів Маркіян-ігемон приготувати тридцять бочок смоляних і одну — за числом святих мучеників, і до половини бочки налити смолою та сіркою, і багато дров і хмизу зібрати для спалення святих. І коли те все було готове, вели святих із темниці зв'язаного кожного. І Юліян же із Келсієм одною веригою зв'язані були. І плакало багато, жаліючи, що юні й такі гарні хлопці невинно помирають. Святий же Юліян говорив до них: "Не бороніть золоту пройти крізь вогонь, щоб світлішим бути". Не захотів же ігемон дивитися на спалення сина: за ним же боліло отцю серце. Через те намісника свого здійснити царський наказ залишив, сам пішов печальний. І посадили кожного зі святих у приготовану для нього зі смолою бочку, їх же обклали дровами і хмизом і запалили. І підіймалося вгору полум'я десь на тридцять ліктів. Святі же посеред вогню співали і хвалили Бога. Коли згоріли бочки і всі були спалені речі, видно було святих живими, цілими й анітрохи не ушкодженими — лицем веселилися вони, на що всі з жахом дивувалися. Сповіщено те було ігемонові, і зразу з поспіхом прийшов побачити, чи справді так, і, бачивши, був розгублений. Знову-бо велінням його святих у темницю відвели. Жінка ж ігемонова, а мати Келсія, довідавшись, що син її з вогню живим і цілим залишився, прийшла до темниці побачити його і, побачивши, увірувала в Христа, і хрещена була там, у темниці, Антонієм-пресвітером, ім'я ж їй було Маріоніла. Довідався же скоро ігемон, що і жінка його прийняла хрещення християнське, — зразу-бо і її в темниці замкнув. Після цього, на судищі сівши, святих двадцять воїнів і сім отроків, що були братами, мечем посік. Юліяна з Келсієм, із Антонієм-пресвітером, із Анастасієм, і жінку свою Маріонілу для подальшого залишив суду і тримав їх у путах. Коли за якийсь час були суджені святі, показали, наче підкоряються волі царській та ігемоновій раді, і хочуть поклонитися ідолам. Задля того з великою радістю вели їх до храму ідольського. Коли ж до нього наближалися, помолився святий Юліян — і впав храм, і побив усіх, що були в храмі, жерців та иншого народу до тисячі. Просілася ж земля на тому місці, і вийшов вогонь із безодні, поївши поган, що наблизилися. Знову-бо до темниці були відведені святі, де, коли тої ночі молилися, явилося багато святих мучеників, які раніше постраждали, у світлості великій, одягнені в ризи білі, і співали співи небесні. Було ж серед них і двадцять воїнів і сім братів, недавно посічених. Прийшла і свята Василиса зі всім святих дів своїх ликом, і возвістила Юліянові, що скоро з дружиною своєю здійснить подвиг, закінчить шлях і до небесних осель із торжеством перейде: "Царство, — казала, — небесне тобі відчинилося, і Господь наш Ісус Христос візьме тебе до Себе і тих, що з тобою. Назустріч же вам патріярхів, пророків, апостолів і мучеників лики славно виведуть, і вчинені будете з ними навіки". Те сказавши, невидимою зробилась, і всі святі, що явилися, відійшли, залишивши в'язням Христовим радість невимовну і веселість духовну.

Після цього знову кат на судищі сів і, святих перед собою поставивши, мучив їх всіляко. Спершу звелів прядивом, у єлеї вмоченим, обвивати пальні їхні на руках і ногах і палити. І коли це було, згоріло прядиво на руках і ногах, святих нітрохи не пошкодивши. Тоді святому Юліянові і святому Келсію шкіру з голови здер. Блаженному Антонієві-пресвітеру й Анастасію очі вибрав. Святу ж Маріонілу коли хотів мучити, руки катам заніміли — і не торкнулися її. Віддані ж були всі на поїдання звірам, але й від тих збереглися цілими божественною силою, що пащі звірам загородила. На кінець звелів ігемон зі всіх темниць і в'язниць зібрати винних і на смерть засуджених, щоб з ними разом і святі мученики вбиті були. І зібрано було багато винних, звелів вивести всіх на посічення, і мучеників з ними, не щадячи ні сина свого, ані ж дружини. І так святий прийняв кінець, вбивством від меча посеред беззаконних помер. Було ж після усічення їхнього так, що зразу земля потряслася і впала третя частина града до основи, і не залишилося в граді ні одне те місце цілим, на якому ж який ідол у той час стояв. Були ж блискавиці, і громи, і град, і побив немалу частину народу невірного. Маркіян же, ігемон, зі страху ледь живий був і впав у недугу — по кількох днях, червами з'їджений, відійшов. У наступну ж ніч після усічення святих прийшли священики з благочестивими мужами, щоб тіла мученицькі забрати. Але тому що посеред безлічі трупів були, через те не могли пізнати їх. Схиливши-бо коліна, почали молитися, і ось явилися їм душі святих в образах дів — кожна присідала до свого тіла. І так тіла їхні чесні пізнавши, зібрали й поховали в церкві під вівтарем. Бог же, прославляючи святих Своїх, звелів джерелові води живої і цілющої вийти з того місця, на ньому ж тіла мучеників святих поховані були. І зцілювалися всілякі хвороби тою водою і молитвами святих, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Григорія, Чудотворця Печерського

Не лише Неокесарія хвалиться Григорієм Чудотворцем, але і свята Велика чудотворна лавра Печерська величається тезоіменитим йому преподобним. Дивний Бог, коли показався у святих Своїх Антонієві і Теодосієві Печерських, які сіяють різними чудами, у той же час і Григорія преподобного на чудотворення вибрав і в ту ж лавру Свою святу прикликав. Цей-бо блаженний, коли безмовствував преподобний Антоній у печері, прийшов до преподобного Теодосія, який будував монастир, і, від нього чернечий образ прийнявши, навчений був безкорисности, чистоти, смирення з послухом й инших чеснот, молитвам же найбільше віддавався. І