Читати книгу - "Небезпечний, Ніколь Кові"

СОФІ КЕРР

Наш поцілунок продовжувався б ще довго і пристрасно, та на мій телефон прийшло повідомлення.

Кемерон відірвався від моїх губ і ще хвилину опаляв моє обличчя своїм гарячим диханням, стоячи з закритими очима. Ніби намагався зібратись з думками та врешті я дістала із кишені телефон.

-Це Ремі.-сказала я.-Він влаштовує вечірку.-пояснила я і Тернер забрав телефон з моїх рук і поклав в кишеню своїх спортивних штанів.

-Ти не підеш.

-Що?-здивувалась я.-Звичайно піду. Ремі мій друг. До того ж ти не можеш мені вказувати.

-Там буде купа пʼяних дурнів, які витріщатимуться на тебе.-ніби це очевидно, каже Тернер, та я обхожу його і піднімаю з підлоги свій портфель.

-Мені потрібно підготуватись до занять, тож я краще піду.-кажу я.

-Підготуйся тут.-вхопивши мене за портфель каже Тернер та я сміюсь.

-Іншим разом.

-Залишся, Керр, я не хочу аби ти йшла.-грубо, ніби наказує, хлопець, та я все ж висмикую свою річ з його рук.

-Зустрінемось на вечірці.-кажу я і виходжу з його квартири.

-Тільки спробуй там зʼявитись.-попереджає хлопець. Та мені плювати на його погрози. Я не лялька, а він не ляльковод, тож я не збиралась його слухати.

За пʼятнадцять хвилин я вже лежала на ліжку, проглядаючи інстаграм. В групі коледжу, хтось запостив фотку Кемерона, як він сидить на капоті з цигаркою, а навколо натовп. Я відкрила коментарі і закотила очі.

«Найгарячіший хлопець повернувся🔥»

«Він вийшов на полювання?😅»

«Це ж той самий Тернер😱»

Купка дуреп.

Відкинула телефон і зібрала необхідні речі до завтрашнього дня. Треба не забути повідомити Ремі, що тепер я приходитиму після занять в салон. Сподіваюсь він дозволить.

Ще якийсь час провела на кухні і повернулась в кімнату з тарілкою пасти.

Квартира Тернера справді краща.

Про що ти думаєш, Софі?!

Все стало так складно. Перерва з Ніком, поновлення в коледжі, контроль Кемерона. Я ніби заплуталась сама в собі. Тернер подобався мені і це однозначно. Але ж він поводиться зі мною так дивно. Навколо тільки і розмов яка він секс машина, а мене навіть не торкається, ще й забороняє йти на вечірку. Для чого? Щоб я не бачила як він з кимось зачиниться на задньому сидінні свого мерседесу?

Ці думки зводили мене з розуму...

_____________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР
 

Я стояв поряд з Шелбі. Ми пили щось схоже на віски з колою. Друг вів активну розмову про минулий бій і раптом попирхнувся. Я розсміявся і постукав його по спині.

-Що з тобою?-запитав я і поглянув в ту сторону, де він щось побачив.-Клята Керр...прошепотів я.

Софі зайшла в дім Ремі в короткій червоній сукні з атласу на тонких бретельках. Волосся кучерями спадало їй до поясниці, а на ногах були червоні туфлі на високому каблуку.

-Тепер я зрозумів, чому ти пускаєш слину на неї.-сказав Шелбі і я подарував йому свій холодний погляд.-Чувак, вона справді неймовірна.

Керр обійнялась з якимсь хлопцем, весело посміялась, посміхнулась ще комусь. Підійшла до Ремі. Неймовірно! Вона знущається. Я ж заборонив їй приходити!

-Випий ще, Кем. Ти зараз взірвешся від гніву.-сказав Шелбі і протягнув мені стакан. Я взяв його і підкурив.

-Просто подивись на неї. Я сказав їй сидіти вдома, а вона вдягла кляту коротку сукню і прийшла.-шипів я.

-Ти не можеш їй щось забороняти, вона ж не песик. Ви ж навіть не зустрічаєтесь.-не зрозумів друг.

-Вона блять моя.-рикнув я.-Цього достатньо аби слухати мої накази.

-Заспокойся і відпочивай. Ми ж тут. Вона під наглядом.-каже Шелбі і я роблю ковток алкоголю, слідкуючи очима за Керр.

Вона бере в когось келих, робить ковток, сміється. Ремі тягне її танцювати і в цій клятій червоній сукні, яка зводить мене з розуму, вона виявляється в центрі кола. В центрі уваги. Здається всі хлопці дивляться лише на неї. На, в біса, мою сімнадцятирічну пташку.

Один з тих придурків підходить до неї. Вони про щось говорять і виходять на вулицю.

-Мій терпець урвався.-кажу я і віддавши Шелбі пластикову склянку, йду надвір.

-Кем, чекай!-кричить він та я вже на сходах. В обличчя бʼє свіже повітря і я бачу як Керр стоїть з тим хлопцем. Він протягує їй цигарку і в це момент падає на землю від мого удару.

-Що ти робиш?!-кричить дівчина, вхопивши мене за руку і сплівши наші пальці.

-Вшивайся.-кажу я хлопцю і той швидко піднімається.

-Пробач, Кем, я не знав, що вона з тобою.-відповідає той і швидким кроком йде до будинку.

-Я ж тебе попереджав!-кричу я, відпустивши руку Керр. Вона сіпається від мого крику і робить крок назад.

-Ми просто розмовляли.-відповідає вона.-Він хотів тату.

-Він блять пропонував тобі косяк!

-Я відмовилась.-знов намагається пояснити Софі, та я вже хапаю її за руку і притискаю, до чиєїсь автівки.

-Якого біса ти взагалі сюди приперлась?! Що я наказав тобі робити?!

-Відпусти мене!-підвищує голос Софі і мене просто виводить, що вона більше не боїться мене.-Не твоя справа, що мені робити! Досить вже мені наказувати! Я не твоя іграшка, зрозумів!

-Моя бл*ть!-кричу я і вдаряю рукою по даху машини.-І робитимеш те, що я кажу! Бо ти не в своєму розкішному житті в Норрботтені. Ти в Паялі! Де кожна собака готова роздерти на тобі цю сукню, включно зі мною!

-То чого ж не робиш це? Тут всі тільки й говорять як ти трахаєш дівчат, в чому ж проблема? Тобі просто цікаво зі мною гратись, а насправді на вечірку ти прийшов аби з кимсь перепихнутись, так?!-забувши про своє виховання, кричить Софі і я просто шаленію. Я притискаю її бедра до своїх і обережно хапаю її шию, аби вона дивилась мені в очі.

-То ти хочеш щоб я і тебе трахнув, як усіх тих повій?-гарчу я їй в губи. Софі губиться.-Так чи ні, Керр?!-не витримую я.

-Я не цікава тобі.-відповідає вона. Тихо, дуже спокійно. Її очі набрались сльозами.-Ми просто спимо разом і ти навіть не намагаєшся. Я просто іграшка. Тобі подобається когось контролювати, вказувати комусь.-каже вона і я змушую її закрити ротика поцілунком. Таким палким...