Читати книгу - "Мідь та Золото, Анна Стоун"

Наскільки б ображеними на Роен не були Рада та Альбрехт, але Гармонія знала, що у Морла попри все благородне серце.

Гармонія хотіла покласти край ворожнечі країн. Можливо ця перерва стала б на руку навіть Морлу. Вже не було в живих тих людей, що втопили в крові Вольфер, розпаливши ненависть. Обом країнам потрібен час, щоб прийняти нове життя. 

Альбрехт раптово прокинувся та здивовано закліпав. На нього з неба йшов сніг. Хлопець відчув жар, що йшов із землі. Піднявшись, він жахнувся, тому що побачив - на тому місці де він лежав була випалена земля. 

У горлі став клубок. Судомно схопивши ротом повітря, хлопець позадкував до коня. Треба було негайно повертатися у палац та розказати Раді усе, що він бачив. 

Сівши на коня він погнав його геть із цвинтаря. Вулиці міста були темними, єдиним джерелом світла була Силена на небі.

Коли хлопець опинився у дворі палацу його чекала неприємна новина. Виявилося він був відсутній довше ніж думав. Він взагалі мало про що думав, коли їхав.

Його хотіли негайно відвести до імператора, але хлопець сказав, що потім до нього зайде та побіг у їдальню Ордену. Йому треба було негайно поговорити з Радою.

Але побачивши заплакану подругу за одним зі столів усі слова випарувалися. Підскочивши до неї, він обійняв її обома руками, притискаючи до себе. Рада завмерла.

- Де ти був? - у її голосі з’явилася сталь.

- Пробач. - хлопець зарився обличчям у її розпущене темне волосся. - Я мав подумати. Я був біля склепу Мідних…. Я не подумав, що мене будуть шукати так пізно.

- Ти подумав, що я не буду тебе шукати? - Рада відсунулася. - Що ти вирішив? Одружишся з Еммою?!

- Ні. Я відрікаюся від усього.

- Заради мене? - Рада не вірила своїм вухам.

- Заради нас. Ніхто не буде щасливим, якщо я залишуся тут. - Альбрехт нервово сковтнув слину. - Я маю тобі дещо розповісти. 

Альбрехт став швидко переповідати те, що сталося з ним на цвинтарі.

- Ті ключі, що ми роздали у Ланфорті - чарівні. Треба завтра повідомити про це нашим лицарям. Завтра якраз приїде у палац Алексис. Після мого зречення треба підготувати усе.

Рада не знала, що їй відповісти. Те що він розповів їй про ключі було важливим. Але не настільки, як його повідомлення про зречення. Заради неї. Заради них… На очах дівчини знов стояли сльози.

Альбрехт підізвав слугу. 

- Якщо імператор не спить, скажи йому що я згодний на його умови. Ще мені треба з ним завтра зранку поговорити та сказати дещо дуже важливе. 

* * *